В умовах відкриття ринку земельне законодавство України за 30 років незалежності зазнало великих змін. Зокрема, вони стосуються і договорів емфітевзису.

Про це повідомив заступник голови «Центру розвитку земельних правовідносин в Україні» Анатолій Шумський у блозі на AgroPolit.com.

Зазначається, що статтю 102-1 ЗКУ доповнено частинами третьою та четвертою такого змісту:

• Земельна ділянка, що перебуває в оренді, не може бути передана її власником іншій особі на праві емфітевзису, суперфіції.
• Особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, має право володіти та користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до договору.
• Особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, може передавати її в оренду на строк, що не перевищує строк договору емфітевзису.
• Договором емфітевзису може бути встановлено заборону про передачу емфітевтом такої земельної ділянки в оренду. Така заборона є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному законом».

Схожа, але більш уточнена норма міститься і в змінах до Закону України «Про оренду землі», зокрема в новій статті 8-3.

«Хочу звернути увагу, що поняття емфітевзису не є тотожним поняттю оренди земельної ділянки, це різні правові інститути, які цією нормою фактично ототожнені. Крім того, вищезазначені норми змінюють принцип користування земельною ділянкою, а саме з «роби те, що передбачено договором» на «роби те, що не заборонене договором». При цьому напряму порушуються права власника земельної ділянки, оскільки під час укладання договору емфітевзису сторонами це не обумовлювалося та не погоджувалося», — зазначив експерт.

Нагадаємо, що власники можуть втратити свої неоформлені земельні ділянки.