На сьогодні є досить частими спори, що виникають між власниками земельних ділянок і орендарями невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок.

Про це у Facebook повідомляє Офіс протидії рейдерству при Міністерстві юстиції України.

Зазначається, що правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності визначені, зокрема, у Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Так, у статті 13 зазначеного Закону передбачено, що невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Тобто на рівні закону передбачено можливість передачі невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок в оренду лише до моменту оформлення права власності на ці земельні ділянки.

При цьому, стаття 13 зазначеного Закону є спеціальною для правовідносин щодо передання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.

«При цьому положеннями статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності», — зазначається у повідомленні.

Питання задоволення законних інтересів орендаря і власника земельної ділянки у випадку, якщо оренда невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки припинилася у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, врегульовані у статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», яка передбачає, що:

• орендар має право на збирання такого врожаю;
• власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних з тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Особливості державної реєстрації виникнення та припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки врегульовані у статті 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, цією статтею Закону про державну реєстрацію визначено, що право оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування, здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Читайте також: Від старту ринку землі здійснено понад 18 тисяч земельних угод

Згідно із статтею 30 Закону про державну реєстрацію державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.

Тобто, з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку:

• договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки припиняється;
• державна реєстрація припинення права оренди на таку ділянку проводиться:
• одночасно з державною реєстрацією права власності;
• без подання окремої заяви.

Таким чином, втрата земельною ділянкою статусу «невитребуваної/нерозподіленої» призводить до припинення права оренди.