Так, воєнний стан в Україні можна продовжувати необмежену кількість разів — закон не встановлює жодних верхніх меж ані за термінами, ані за числом продовжень. Головна умова — збереження реальної загрози агресії чи небезпеки для незалежності та територіальної цілісності. До травня 2026 року режим уже продовжували 19 разів із лютого 2022-го, і зараз він діє до 2 серпня. Це не примха влади, а чіткий механізм реагування на війну, який дозволяє державі залишатися в бойовому ритмі, доки ворог не відступить.
Процедура проста й прозора: президент вносить указ, Верховна Рада затверджує його законом, і новий термін набирає чинності. Юристи одностайно підтверджують законність такого підходу, спираючись на Закон «Про правовий режим воєнного стану». При цьому Конституція не забороняє повторні введення чи продовження — вона лише вимагає затвердження Радою. У реальності це рятує країну від хаосу, але водночас накладає серйозні обмеження на права й повсякденне життя мільйонів людей.
Важливо розуміти нюанси: продовження не існує у вакуумі, воно завжди прив’язане до реальної загрози. Якщо небезпека зникне, президент може скасувати режим достроково. А поки війна триває, цей інструмент залишається надійним щитом, який захищає державу, але вимагає від громадян розуміння й адаптації.
Що таке воєнний стан і чому його вводять саме так
Воєнний стан — це особливий правовий режим, який різко змінює правила гри для всієї країни або окремих регіонів. Його вводять, коли нависає збройна агресія або пряма загроза незалежності. У такі моменти органи влади, військове командування та місцеві адміністрації отримують додаткові повноваження, щоб відбити удар і зберегти порядок. Конституційні права й свободи тимчасово обмежуються, але лише ті, що прямо вказані в указі президента, і лише на термін дії режиму.
Уявіть, як у будинку під час шторму зачиняють усі вікна й двері: не для того, щоб замкнути мешканців, а щоб захистити від урагану. Так само воєнний стан — це тимчасовий щит. Він не скасовує демократію назавжди, а просто ставить її на паузу, поки буря не вщухне. В Україні цей механізм прописаний чітко: президент ухвалює рішення за законом, а Верховна Рада зобов’язана затвердити його протягом двох днів. Без цього кроку указ не має сили.
Історично Україна вже стикалася з подібним у 2018 році в прикордонних областях, але повномасштабне введення 24 лютого 2022 року стало справжнім поворотним моментом. Відтоді режим став невід’ємною частиною нашої реальності, і питання про продовження виникає регулярно кожні три місяці. Це не випадковість, а усвідомлений вибір в умовах постійної небезпеки.
Правова основа: чи можна продовжувати воєнний стан за Конституцією та законом
Закон України № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» від 2015 року прямо не містить слова «продовження», але й не забороняє його. Навпаки, він дозволяє встановлювати термін дії режиму й передбачає можливість його коригування до закінчення цього терміну. Якщо загроза не усунена, президент може внести новий указ, а Рада — затвердити. Юристи наголошують: жодних обмежень за кількістю таких кроків немає. Режим може тривати роками, поки існує реальна небезпека.
Конституція в статті 106 дає президенту право вводити воєнний стан «у разі загрози нападу або небезпеки державній незалежності». Верховна Рада за статтею 85 затверджує ці рішення. Жоден пункт не говорить про максимальний термін чи заборону повторних введень. Деякі експерти сперечаються щодо формулювань — мовляв, це не «продовження», а нове введення. Але на практиці саме так і працює: щоразу перед закінченням терміну Рада голосує за продовження, і суди не знаходять у цьому порушень.
Головне — режим прив’язаний не до календаря, а до загрози. Поки вона є, продовження законне й необхідне. Це не лазівка для влади, а інструмент виживання держави в умовах війни.
Як саме відбувається продовження: покрокова механіка
Процес виглядає чітко й прогнозовано. Спочатку президент, спираючись на рекомендації Ради національної безпеки й оборони, готує указ про продовження. Потім вносить його до Верховної Ради разом із законопроєктом. Депутати голосують — зазвичай протягом кількох днів до закінчення чинного терміну. Якщо «за» набирається конституційна більшість, закон підписує президент, і новий період стартує автоматично.
Зазвичай продовжують на 90 днів. Це зручний інтервал: достатньо довгий, щоб не відволікати парламент кожні два тижні, але й не надто довгий, щоб зберегти контроль. Із лютого 2022 року такий цикл повторився вже 19 разів. Кожного разу голосування відбувалося відкрито, з публікацією результатів на офіційних ресурсах.
Важливий момент: продовження стосується всієї території або окремих областей. В Україні зараз режим діє повсюдно, але закон дозволяє гнучко коригувати географію залежно від ситуації на фронті.
Хронологія продовжень в Україні: від першого дня до 2026 року
Усе почалося 24 лютого 2022 року: указ президента ввів режим на 30 діб по всій країні. Відтоді кожні три місяці Рада затверджувала продовження. До листопада 2025 року це було вже 17-те продовження, до січня 2026-го — 18-те, а в квітні 2026 року — 19-те, до 2 серпня.
Кожен цикл супроводжувався паралельним продовженням загальної мобілізації. Це не випадковість: воєнний стан і мобілізація йдуть пліч-о-пліч, посилюючи обороноздатність. Дати змінювалися незначно — зазвичай із невеликим запасом, щоб уникнути прогалин у правовому полі.
Така регулярність стала нормою. Вона дозволяє державі планувати бюджет, логістику та міжнародну допомогу без несподіванок. Але для звичайних людей це означає, що обмеження — комендантська година, перевірки документів, заборона на масові заходи — залишаються частиною щоденної рутини.
Вплив продовженого воєнного стану на життя людей, бізнес і права
Обмеження б’ють по всіх сферах. Свобода пересування, право на зібрання, деякі економічні свободи — усе це тимчасово звужується. Вибори заборонені, що викликає гарячі дискусії в суспільстві. Бізнес стикається з посиленим контролем за трудовими відносинами: працівників не можна звільнити за низкою підстав, контракти автоматично продовжуються.
Однак є й позитивні сторони. Держава отримує інструменти для швидкого реагування: від примусового відчуження майна для потреб оборони до призупинення діяльності окремих підприємств. Для громадян це означає більший захист від диверсій, але й більше бюрократії в повсякденних справах.
- Права, які можуть обмежуватися: свобода слова (з цензурою в певних випадках), таємниця листування, свобода пересування, право на страйки. Усе з чітким зазначенням терміну та підстав.
- Права, які не можна чіпати: право на життя, заборона тортур, право на справедливий суд, презумпція невинуватості, свобода віросповідання. Ці гарантії залишаються непорушними навіть у воєнний час.
- Вплив на бізнес: спрощення деяких процедур для оборонних потреб, але й підвищена відповідальність за порушення дисципліни.
У практиці консультування людей у 2025–2026 роках часто траплялися випадки, коли підприємці успішно адаптувалися, переводячи частину операцій в онлайн або зосереджуючись на експорті. Це важко, але можливо, якщо добре розуміти правила гри.
| Аспект | У мирний час | Під час воєнного стану |
|---|---|---|
| Вибори | Проводяться за графіком | Заборонені до скасування режиму |
| Мобілізація | Добровільна або часткова | Загальна, з посиленими заходами |
| Свобода пересування | Необмежена | Комендантська година, перепустки |
| Діяльність бізнесу | Стандартні правила | Спрощення для оборони + контроль |
Дані таблиці базуються на Законі України «Про правовий режим воєнного стану» та практиці застосування (джерело: офіційні роз’яснення Верховної Ради України).
Міжнародний досвід: як продовжують воєнний стан в інших країнах
Україна не самотня в цьому. В Ізраїлі режим особливого стану на територіях триває десятиліттями з регулярними продовженнями. У Туреччині після спроби перевороту 2016 року воєнний стан протримався два роки. Польща в 1981–1983 роках запровадила воєнний стан і теж продовжувала його поетапно.
Скрізь ключовим є пропорційність і зв’язок із реальною загрозою. Міжнародне право (Женевські конвенції, пакти ООН) вимагає, щоб обмеження були тимчасовими й необхідними. Україна дотримується цих стандартів: щоразу Рада й президент обґрунтовують продовження чинною агресією.
Це дає впевненість — ми діємо в межах глобальних норм, а не у вакуумі. Але водночас змушує задуматися: як не втратити баланс між безпекою та демократією в довгостроковій перспективі.
Міф перший: «Продовження незаконне, бо Конституція про нього не говорить». Реальність: закон дозволяє встановлювати й коригувати терміни. Практика 19 продовжень підтверджена судами та міжнародними спостерігачами.
Міф другий: «Це назавжди». Ні — режим скасовується одразу, як тільки загроза минає. Президент може зробити це указом у будь-який момент.
Міф третій: «Звичайні люди нічого не можуть змінити». Насправді громадяни впливають через громадський контроль, волонтерство та тиск на владу за прозорість. В умовах війни активна позиція — це теж форма оборони.
Що робити звичайним людям і бізнесу в умовах продовженого режиму
Насамперед — знати свої права. Вивчайте укази та роз’яснення Мін’юсту: що можна, а що ні. Для чоловіків призовного віку — стежте за оновленнями щодо мобілізації, щоб не потрапити в пастку незнання.
Бізнесу раджу: документуйте всі дії, особливо пов’язані з військовими замовленнями чи обмеженнями. Багато компаній у 2025–2026 роках успішно адаптувалися, переходячи на віддалену роботу або зосереджуючись на експорті через «зелені коридори».
Емоційно це важко: втома від невизначеності накопичується. Але пам’ятайте — продовження режиму сьогодні дає шанс на перемогу завтра. Тримайтеся, підтримуйте одне одного й використовуйте кожну можливість для нормального життя в ненормальних умовах. Війна не вічна, а наша єдність — так.
