Анастасія Деєва уособлює нове покоління українських лідерів, де особиста цілеспрямованість переплітається з масштабними інституційними змінами. Народившись у 1992 році в невеликому містечку Остер на Чернігівщині, вона вже в 24 роки очолила напрямки європейської інтеграції в Міністерстві внутрішніх справ, куруючи реформу поліції та гендерні ініціативи. Сьогодні, як CEO Tokarev Foundation, вона спрямовує зусилля на розвиток людського капіталу через технології в освіті та охороні здоров’я, залишаючись при цьому наставницею для жінок і матір’ю. Її траєкторія показує, як міжнародний досвід, пристрасть до справедливості та здатність адаптуватися перетворюють молоду активістку на впливову постать, яка впливає на майбутнє країни навіть поза межами державних кабінетів.
Шлях Анастасії Деєвої охоплює ключові трансформації українського суспільства після Євромайдану: від створення нової патрульної поліції та систем протидії домашньому насильству до впровадження гендерного підходу в силові структури й тепер — технологічної філантропії, яка допомагає відновлювати та зміцнювати Україну в умовах викликів. Її історія надихає тих, хто шукає баланс між амбіціями та людяністю, між публічною роллю та особистим життям. В ній немає випадковостей — лише послідовні кроки, підкріплені освітою, знанням мов і вірою в те, що зміни починаються з довіри та інновацій.
Ця біографія Анастасії Деєвої розкриває не просто факти кар’єри, а живий процес становлення лідерки, яка вміє працювати з системами та людьми одночасно. Від бунтарської школярки в потертих джинсах до стратегічної гравчині в тех-секторі — її досвід дає практичні орієнтири для молодих фахівців, активістів і батьків, які прагнуть впливати на світ навколо.
Ранні роки та формування світогляду
Анастасія Євгенівна Деєва (у дівоцтві Шмалько) народилася 2 березня 1992 року в Острі Чернігівської області. Тихий провінційний побут не став для неї єдиною реальністю. Уже в ранньому дитинстві вона опинилася в закритій школі в Англії, де занурилася в англомовне середовище, опанувала французьку та отримала доступ до іншого ритму життя й мислення. Це білінгвальне, а фактично трилінгвальне дитинство сформувало особливу гнучкість сприйняття: уміння бачити проблеми одразу з кількох культурних перспектив.
Повернувшись до Києва, вона закінчила престижний Кловський ліцей у 2009 році. Шкільні роки запам’яталися контрастами — відмінниця на дошці пошани й водночас бунтарка, яка приходила до класу в потертих джинсах і футболці з Guns N’ Roses. Такий внутрішній конфлікт між дисципліною та свободою пізніше проявився в її підході до реформ: жорстка структура державних інституцій плюс творча енергія змін.
Міжнародний досвід став не просто рядком у резюме. Він навчив її цінувати прозорість, підзвітність і повагу до людської гідності — якості, які вона пізніше намагалася впровадити в українську правоохоронну систему. Уже тоді закладалася основа майбутнього інтересу до гендерних питань і громадянського суспільства.
Освіта та перші професійні кроки
У 2015 році Анастасія Деєва отримала ступінь магістра політології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Дипломна робота була присвячена розвитку громадянського суспільства — темі, яка стала наскрізною в її подальшій діяльності. Паралельно з навчанням вона проходила стажування та працювала помічницею народних депутатів від Партії регіонів Леоніда Кожари та Олени Нетецької в 2012–2013 роках, а потім асистенткою в секретаріаті Міністерства закордонних справ.
У 2013–2014 роках вона жила й працювала в Стокгольмі директоркою з розвитку міжнародного бізнесу в сфері зелених технологій. Цей період дав їй розуміння, як приватний сектор та інновації можуть служити суспільним цілям. Саме там вона почала бачити зв’язки між екологією, технологіями та соціальною справедливістю — зв’язки, які пізніше втілилися в її філантропічній роботі.
Ці ранні ролі навчили її працювати в умовах політичної турбулентності, вести переговори та вибудовувати комунікації між різними стейкголдерами. До 2015 року, коли вона повернулася в Україну, країна вже переживала глибоку трансформацію, і її навички виявилися затребуваними як ніколи.
Входження в МВС та реформа правоохоронної системи
У 2015 році Анастасія Деєва долучилася до Міністерства внутрішніх справ як програмна менеджерка з комунікацій та реформування поліції в межах програми ICITAP Департаменту юстиції США. Її завдання — координувати запуск нової патрульної служби, взаємодію з міжнародними донорами та інформаційну кампанію «Моя нова поліція».
Реформа поліції після 2014 року була однією з найвидимих і символічних. Стара міліція асоціювалася в багатьох із корупцією та відчуженістю від суспільства. Нова патрульна поліція мала стати обличчям змін: ввічливі, прозорі, орієнтовані на допомогу люди в формі. Анастасія Деєва відповідала не лише за піар, а й за змістовні аспекти — впровадження принципів community policing, коли поліція працює разом із місцевими громадами для запобігання злочинам, а не тільки реагує на них.
Вона стала ініціаторкою програми «Шкільний офіцер поліції», яка будувала довіру між правоохоронцями та молоддю через освітні та профілактичні заходи. Ці проєкти вимагали не просто адміністративної роботи, а глибокого розуміння психології, соціології та комунікації. Її міжнародний бекграунд допомагав знаходити спільну мову із західними партнерами та адаптувати найкращі практики до українських реалій.
У 2016 році, у віці 24 років, її призначили заступницею міністра внутрішніх справ з питань європейської інтеграції. Це призначення стало одним із наймолодших в історії українського уряду того періоду. На цій посаді вона курувала впровадження проєктів, пов’язаних із гендерною рівністю, захистом прав людини, протидією торгівлі людьми та комплексним захистом дітей.
Гендерні ініціативи та європейський вектор
Одним із найвагоміших напрямків роботи Анастасії Деєвої стало просування гендерного підходу в силових структурах. 30 січня 2017 року вона ініціювала створення Міжвідомчої робочої групи з імплементації Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека». Резолюція підкреслює особливу роль жінок у запобіганні конфліктам, миротворчості та післяконфліктному відновленні. Для України, яка переживала війну на сході, це було не абстрактною теорією, а практичним інструментом.
Під її керівництвом стартував пілотний проєкт Поліцейської мережі з протидії домашньому насильству «ПОЛІНА». Система об’єднувала операторів «102», патрульних, слідчих, ювенальну превенцію та соціальні служби в єдиний алгоритм реагування. Мета — не тільки карати, а й запобігати, відновлювати довіру до поліції та надавати реальну допомогу жертвам. Пілоти запустили в Києві, Одесі та Сєвєродонецьку. Це був один із перших системних підходів до теми, яка довго залишалася в тіні.
Її діяльність у цьому напрямку поєднувала стратегічне мислення з емпатією. Вона розуміла, що реальні зміни відбуваються не тільки через закони, а й через зміну культури всередині інституцій та суспільства. Європейська інтеграція для неї була не бюрократичним процесом, а можливістю зробити українські інституції більш людяними та ефективними.
Скандал 2016 року та випробування на міцність
Призначення на високий пост не обійшлося без гучного інформаційного вибуху. У соціальних мережах з’явилися старі відверті фотографії Анастасії Деєвої студентського періоду. Суспільство розділилося: хтось бачив у цьому компромат і привід для травлі, хтось — спробу дискредитувати молоду жінку, яка наважилася зайняти серйозну позицію в силовому блоці.
Міністр Арсен Аваков публічно підтримав її, зазначивши, що особисті фотографії минулих років не мають стосунку до професійної діяльності й порівнявши їх радше з мистецтвом ню, ніж із чимось компрометуючим. Цей випадок став яскравою ілюстрацією подвійних стандартів, з якими стикаються жінки при владі. Для самої Анастасії це стало серйозним випробуванням — публічним і дуже особистим.
Вона не пішла в тінь. Продовжила роботу, а пізніше, вже після звільнення з МВС, говорила про важливість приватності та поваги до особистого простору кожної людини. Цей епізод лише зміцнив її репутацію як людини, здатної витримувати тиск і залишатися вірною своїм принципам. Багато молодих жінок, які спостерігали за історією, побачили в ній приклад того, що публічність не повинна перетворюватися на клітку.
Перехід до громадянського суспільства та нових горизонтів
У грудні 2017 року Анастасія Деєва звільнилася з державної служби за власним бажанням. Це рішення відкрило новий етап. З березня 2018 року вона очолила Всеукраїнську мережу людей, які живуть із ВІЛ/СНІД («100% Життя») як виконавча директорка. Робота в сфері громадського здоров’я вимагала іншого підходу — ближчого до людей, більш емпатичного й водночас стратегічного.
Паралельно вона стала співзасновницею бренду Raw Flow — екологічних сумок та аксесуарів без використання продуктів тваринного походження. Цей проєкт відображав її інтерес до сталого розвитку та усвідомленого споживання. Пізніше вектор змістився ще сильніше — в бік технологій і масштабованого впливу.
Tokarev Foundation: технології як інструмент відновлення
Сьогодні Анастасія Деєва — генеральна директорка Tokarev Foundation, технологічної філантропії, заснованої українським ІТ-підприємцем Андрієм Токарєвим. Фонд фокусується на EdTech та HealthTech рішеннях, які допомагають розвивати людський капітал України.
Програми включають кодинг-буткемпи для дорослих — внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, людей, які змінюють професію; STEM-освіту для молоді незалежно від місця проживання; інноваційні хаби для підприємців; цифрові навички для широкої аудиторії. В умовах війни, коли інфраструктура вразлива, а люди розкидані по світу, такі підходи стають не розкішшю, а необхідністю.
Фонд використовує екосистемний підхід: освіта, інфраструктура та спільнота працюють разом. Анастасія Деєва підкреслює, що технології — це не тільки про гаджети, а про стійкість, розподілені моделі роботи та нові форми навчання, які витримують повітряні тривоги та переміщення. Український ІТ-сектор із понад 200 тисячами фахівців продовжує генерувати експортну виручку навіть у складних умовах — і фонд допомагає цей потенціал примножувати.
Особисте життя, материнство та роль наставниці
У травні 2016 року Анастасія Деєва вийшла заміж за бізнесмена Георгія Деєва, який працює в сфері цифрових комунікацій. Родина завжди залишалася для неї важливою опорою, хоча публічність накладала свої відбитки. Сьогодні вона — мама сина Ітана. Материнство стало ще однією гранню її ідентичності: вона говорить про себе як про маму та наставницю жінок, ділячись досвідом балансу між амбіціями та сім’єю.
Її шлях показує, що високі посади та особисте життя не обов’язково суперечать одне одному. Навпаки, досвід материнства може поглибити розуміння соціальної політики — від захисту дітей до підтримки сімей у кризових ситуаціях. Як наставниця, вона допомагає іншим жінкам долати внутрішні бар’єри, працювати з синдромом самозванця та вибудовувати кар’єру без втрати себе.
Що залишається за кадром: уроки та триваючий діалог
Історія Анастасії Деєвої — це не завершена глава, а живий процес. Від реформ в МВС до технологічної філантропії вона зберігає головне: віру в те, що системні зміни можливі, коли за ними стоять люди з чіткими цінностями та практичними навичками. Її досвід вчить цінувати міждисциплінарність — поєднання політології, міжнародного досвіду, емпатії та технологічного мислення.
Для тих, хто тільки починає свій шлях, її приклад нагадує: вік не перешкода, якщо є підготовка та сміливість. Для тих, хто вже пройшов через кризи та публічні випробування, — що можна перезавантажуватися та знаходити нові форми впливу. А для суспільства в цілому — що інвестиції в людський капітал, особливо в освіту та технології, залишаються найнадійнішим способом будувати майбутнє, навіть коли сьогодення вимагає особливої стійкості.
Розмова про таких постатей, як Анастасія Деєва, триває разом зі змінами в країні. Її наступний крок, як і кроки багатьох, хто надихається її прикладом, ще тільки належить побачити.
