Артем Рябчук живий. Станом на 2026 рік він відбуває довічне ув’язнення в українській в’язниці після того, як Верховний Суд у листопаді 2025 року залишив у силі вирок Красногвардійського районного суду Дніпра.
В ніч на 27 січня 2022 року 20-річний солдат-строковик Національної гвардії Артемій Рябчук узяв автомат Калашникова в кімнаті зберігання зброї на території заводу «Південмаш» у Дніпрі та відкрив вогонь по співслужбовцях. Загинули п’ятеро людей — четверо військових і одна цивільна жінка-охоронець, ще п’ятеро дістали поранення. Рябчук утік зі зброєю та патронами, але за кілька годин сам здався поліції. Ця подія потрясла країну, виявивши глибокі проблеми в армійському середовищі та спричинивши хвилю обговорень про дідівщину, психологічний стан призовників і відповідальність командування.
Артем Рябчук живий і перебуває в місцях позбавлення волі. Чутки про його смерть чи самогубство, які активно поширювалися в перші дні після трагедії, були офіційно спростовані Державним бюро розслідувань. Він пройшов усі судові інстанції, повністю визнав вину на основному процесі, покаявся та попросив вибачення в родичів загиблих. Вирок — довічне позбавлення волі — набув чинності після відхилення апеляцій.
Хто такий Артем Рябчук: біографія до трагедії
Артемій Юрійович Рябчук народився 2001 року в Ізмаїлі Одеської області, дитинство минуло в селі Броска Ізмаїльського району. Сім’я була віруючою — батьки дотримувалися п’ятидесятництва. Батько помер рано, мати виховувала сина сама, створюючи атмосферу суворих моральних принципів і церковних традицій. Артем закінчив аграрний коледж, працював комірником на одному з місцевих підприємств. До призову нічим кримінальним не вирізнявся, не мав судимостей, вів відносно спокійний спосіб життя.
Восени 2021 року його призвали на строкову службу в Національну гвардію. Молодий хлопець зростом близько 194 см, з карими очима та короткою стрижкою, потрапив у частину на «Південмаші» в Дніпрі. За даними слідства, вже під час служби він стикався з конфліктами, нестатутними стосунками та психологічним тиском. Рябчук кілька разів доповідав командуванню про сварки між співслужбовцями, що, за його словами, призвело до цькування у відповідь. Ці деталі згодом стали ключовими в розумінні мотивів злочину.
Багато хто, хто знав його до армії, описував Артема як спокійного, трохи замкнутого хлопця, який допомагав по дому та не проявляв агресії. Трагедія показала, наскільки крихкою може бути психіка молодої людини під тиском військової служби, особливо коли система не завжди вчасно реагує на сигнали про проблеми.
Хронологія подій 27 січня 2022 року: ніч, яка змінила все
В ніч чергування Рябчук перебував у складі варти. Близько 3:40 він зайшов у кімнату зберігання зброї, узяв автомат і почав стрілянину. Спочатку загинули двоє молодих співслужбовців — 21-річний Артем і 24-річний Олександр. Потім він добив поранених, розстріляв начальника варти та застрелив жінку-охоронця, яка намагалася його зупинити біля КПП.
Рябчук діяв холоднокровно, за його власними початковими свідченнями: «Щоб не доповіла, пальнув по ній». Захопивши магазини з патронами, він сховався з території заводу. Поліція отримала десятки дзвінків від очевидців. Близько 9:30 ранку в Підгородному Дніпропетровської області патрульні затримали його. Сам Рябчук попросив випадкову жінку зателефонувати в поліцію і здався без опору.
Ця хронологія, відновлена за матеріалами ГБР і суду, підкреслює раптовість і жорстокість дій. Слідство ретельно перевірило версію сп’яніння чи зовнішнього впливу — експертизи не підтвердили ні алкоголю, ні наркотиків.
Судовий процес: від визнання вини до довічного
Рябчука обвинувачили за кількома статтями, включно з умисним вбивством двох і більше осіб, замахом на вбивство, дезертирством, викраденням зброї. Процес тривав кілька років. У квітні 2024 року Красногвардійський районний суд Дніпра виніс вирок — довічне ув’язнення. Засуджений повністю визнав вину, висловив каяття.
Апеляція не принесла змін, а в листопаді 2025 року Верховний Суд України остаточно підтвердив вирок. Протягом процесу Рябчук то відмовлявся від попередніх свідчень, змінював адвокатів, подавав клопотання про пом’якшення, але суд не знайшов підстав для перегляду.
У залі суду лунали проникливі деталі: свідчення тих, хто вижив, сльози родичів загиблих, спроби захисту акцентувати на психологічному стані підсудного. Експертиза визнала його осудним. Трагедія висвітлила не лише особисту відповідальність, а й системні прогалини в підготовці строковиків і контролі за їхнім станом.
Причини трагедії: дідівщина, тиск і людський фактор
Слідство та МВС підтвердили наявність фактів нестатутних стосунків у частині. Рябчук неодноразово стикався з конфліктами і, за його версією, вирішив «вирішити проблему» радикальним способом. Це не виправдання, а пояснення, яке змушує замислитися про ціну мовчання в армійському середовищі.
Комісії виявили порушення в роботі командування, недостатній психологічний контроль. Багато експертів зазначали, що молодий хлопець, який зростав у релігійній сім’ї без батька, виявився неготовим до жорстких реалій служби. Трагедія стала каталізатором для перевірок в інших частинах Нацгвардії.
Артем Рябчук сьогодні: життя в ув’язненні
На 2026 рік Артем Рябчук живий і утримується в умовах суворого режиму серед довічно засуджених. Його ім’я навіть згадувалося в контексті можливих обмінів, але як засуджений за тяжкими статтями він залишається в Україні. Він відбуває покарання, вирок якого наразі не підлягає подальшому пом’якшенню.
Родичі загиблих продовжують боротьбу за компенсації, а суспільство періодично згадує трагедію в річниці. Чутки про смерть Рябчука спливали неодноразово, але офіційні джерела завжди їх спростовували — він під вартою, його здоров’ю нічого не загрожує за даними ГБР.
Уроки трагедії: що змінилося в армії та суспільстві
Ця історія — гірке нагадування про те, як швидко може зламатися людина під тягарем обставин. Вона призвела до посилення психологічної підтримки у військах, ретельніших перевірок перед допуском до зброї та обговорень реформи строкової служби.
Для родичів жертв біль не вщухає. Для суспільства — це привід не заплющувати очі на сигнали про цькування і проблеми в закритих колективах. Артем Рябчук став символом трагедії, яку можна було б запобігти.
Порівняння ключових фактів справи
| Аспект | Деталі події | Наслідки для Рябчука | Вплив на систему |
|---|---|---|---|
| Дата і місце | 27 січня 2022, «Південмаш», Дніпро | Довічне, підтверджено в 2025 | Перевірки в Нацгвардії |
| Жертви | 5 загиблих, 5 поранених | Повне визнання вини | Посилення психоконтролю |
| Мотиви | Конфлікти, дідівщина | Каяття в суді | Реформи в роботі з призовниками |
| Поточне становище | — | У тюрмі, живий | Обговорення запобігання подібним НП |
Дані базуються на матеріалах ГБР, судових рішеннях та звітах ЗМІ (станом на 2026 рік).
Трагедія на Південмаші залишається однією з найтяжчих сторінок новітньої історії України. Артем Рябчук живий, але його життя назавжди замкнене за ґратами — як і пам’ять про тих, кого він позбавив майбутнього. Ця історія вчить уважніше ставитися до людей поруч, особливо в стресових умовах служби, і не ігнорувати тріщини в системі, які можуть призвести до таких катастроф.
