За фото хвороби смородини розпізнають швидше, ніж за запахом листка чи за рідкими ягодами: біла повсть, іржаві «келихи», білі кола з чорною крапкою, роздуті бруньки та махрові квітки — у кожної недуги свій почерк. Грибкові інфекції б’ють по листю та врожаю в сирі сезони, віруси тихо крадуть плодоношення на два-три роки наперед, а червоні пухирі на червоній смородині часто виявляються зовсім не плямистістю, а попелицею.
Ключ до порятунку куща — не обприскування «про всяк випадок», а точний збіг світлини зі збудником. Борошнисту росу, антракноз, септоріоз та іржу ще можна зупинити фунгіцидом і санітарним обрізуванням. Реверсію та смугасту мозаїку хімією не вилікувати: хворий кущ викорчовують, інакше кліщ і попелиця рознесуть заразу по всьому ягіднику.
Нижче — живий визначник за зовнішнім виглядом, строки появи, відмінності чорної, червоної та білої смородини, робочі схеми обробки за фазами та ті помилки, через які дачники рік у рік лишаються без варення.
Терпкий «котячий» запах чорної смородини в травні зазвичай тішить. Потім на нижньому боці молодого листка раптом з’являється павутинка, ніби хтось просипав крейду, а до липня кущ стоїть напівголий, ягоди кислі, дрібні, у тріщинах. У нашій практиці був випадок, коли господар три сезони поспіль сипав під кущ сечовину «для ягід» і кожного червня дивувався повстевому нальоту: азот розігнав пагони, а сферотека отримала ідеальний стіл. Фото хвороб смородини в телефоні в такі миті рятує краще за сусідську пораду «обприскай чимось мідним».
Чорна, червона і біла смородина хворіють на ті самі гриби, але з різною охотою. Чорна частіше підхоплює американську борошнисту росу та вірус реверсії. Червона і біла спокійніше переносять сферотеку, зате охоче вкриваються антракнозом і червоними здуттями від попелиці. Волога весна, загущений кущ, полив по листю ввечері та купа торішнього листя біля кореневої шийки — готовий інкубатор.
Як читати фото хвороб смородини без плутанини
Знімок має сенс, якщо на ньому видно і верх, і низ листка, край плями, черешок і хоча б один пагін поточного року. Світла середина плями з чорними крапками — майже напевно септоріоз. Дрібні темні крапки «як від мух», листок жовтіє знизу куща — антракноз. Яскраво-помаранчеві подушечки знизу — іржа. Білий сипкий пил, який стирається пальцем і пізніше буріє, — борошниста роса. Вузький трилопатевий листок і безплідна «махрова» квітка — реверсія, і тут уже не до обприскування.
Знімайте в розсіяному світлі: спалах змазує наліт і перетворює іржу на кляксу. Для порівняння корисний здоровий листок того самого сорту — у чорної смородини в нормі п’ять лопатей і густа мережа жилок, і саме зникнення жилок видає вірус раніше, ніж порожній кущ у серпні. За моїм досвідом огляду кущів у середній смузі за останні сезони половина «незрозумілих плямистостей» на червоній смородині виявлялася галами попелиці, а не грибом.
Чорна, червона і біла: хто чим хворіє частіше
Чорна смородина — ласий господар для Podosphaera mors-uvae (її ж знають як сферотеку, американську борошнисту росу) і для вірусу реверсії, якого переносить бруньковий кліщ. Червона сильніше страждає від антракнозу Drepanopeziza ribis і від червоносмородинової попелиці. Біла частіше підхоплює сіру гниль на ягодах у холодне сире літо. Сорти з тонким листком і щільною кроною хворіють на плямистості охочіше за «провітрювані» кущі на сонці.
Садити три кольори в одну траншею зручно для компоту й небезпечно для карантину. Кліщ, попелиця і конідії грибів не читають табличок «це інший різновид». Якщо на ділянці вже була махровість, нові саджанці чорної смородини краще брати сертифіковані й ставити щонайменше за кілька метрів від старих кущів, а інструмент після обрізування хворої рослини дезінфікувати.
Грибкові інфекції: що видно на листку, ягоді та пагоні
Гриби дають основний обсяг утрат на смородині: вони зимують в опаді, на корі та в тріщинах пагонів, а навесні випускають спори саме в момент розпускання. Дощ, роса і загущення працюють на них краще за будь-якого «помічника». Нижче — ознаки, які на фото не сплутати, якщо знати, куди дивитися.
Американська борошниста роса, або сферотека
Перші ознаки ловлять уже в травні, частіше після цвітіння. На нижньому боці молодого листя вздовж жилок з’являється білий павутинний наліт, потім він переходить на верх пластинки, на верхівки пагонів і на зав’язь. Наліт темніє, стає повстевим, коричневим. Листок робиться крихким, як гофрований папір, ягода дрібнішає, тріскається, втрачає солодкість. Кінчики пагонів буріють, викривляються і взимку вимерзають — кущ втрачає не лише врожай, а й скелет.
Білий сипкий наліт на пластинці — класичний кадр сферотеки на чорній смородині. Пізніше він буріє і стає повстевим.
Збудник Podosphaera mors-uvae (попередня назва — Sphaerotheca mors-uvae) зимує клейстотеціями на пагонах і в рослинних рештках. Сумкоспори вилітають близько цвітіння, конідії дають нові хвилі кожні півтори-дві тижні. Сухий ґрунт за вологого повітря, надлишок азоту і тісна посадка розганяють епідемію. Сірка («Тіовіт Джет»), пенконазол («Топаз», зазвичай 2 мл на 10 л води) і дифеноконазол («Скор») працюють, якщо влучити в самий початок нальоту і змочити низ листка. За регламентом «Топазу» на смородині — до чотирьох обробок за сезон з інтервалом 10–14 днів і строком очікування близько двох тижнів.
Із домашньої аптечки живі сода (близько 50 г кальцинованої соди і 50 г мила на 10 л) і молочна сироватка (літр на дев’ять літрів води) — це стримування, а не диво. Зола по сухому листку підсушує наліт, але в дощ даремна. Пагонів із повстю не шкодуйте: вирізайте із запасом здорової деревини й виносьте з ділянки, не в компост.
Антракноз: «мухосід» на листі
Через півтора-два місяці після початку вегетації на пластинці спалахують темно-бурі крапки розміром із головку шпильки. Плями ростуть, отримують темну облямівку, центр трохи підіймається. Зверху видно чорні плодові тіла — листок виглядає так, ніби його обсиділи мухи. Звідси народна назва «мухосід». Листя буріє, скручується з країв і осипається знизу куща вже в середині літа. На черешках і молодих пагонах — виразки, на ягодах — темні крапки з піднятою серединою, ягода тріскається і падає.
Дрібні темні плями з облямівкою — типова картина антракнозу (Drepanopeziza ribis). За сильного зараження кущ лисіє до липня.
Гриб зимує в опалому листі, навесні з апотеціїв летять сумкоспори, далі бризки дощу розносять конідії. Мокрий травень і червень — його свято. У чорної смородини старе листя заражається охочіше за молоде, тому «нижній ярус у дірках» — ранній дзвінок. Мідь (бордоська рідина 1% після цвітіння і після збору, «ХОМ», «Абіга-Пік»), прибирання опаду і мульча, яка закриває спори, працюють краще за пізнє «лікування», коли листок уже осипався. Біопрепарати на кшталт «Алірину-Б» має сенс ставити в проміжках і в період наливу ягід, коли хімію вже не можна.
Септоріоз, або біла плямистість
Септоріоз стартує трохи раніше за антракноз, часто наприкінці травня. Плями більші за «мухосіда»: спочатку коричнево-червоні, округлі або кутасті, потім центр біліє, лишається темно-бура облямівка, у білій серединці проступають чорні пікніди — ось вони, ті самі крапки, які на фото видають хворобу з першого погляду. Молоде листя жовтіє й опадає, ріст пагонів зупиняється, на ягодах бувають дрібні бурі позначки.
Збудник — Mycosphaerella ribis (у конідіальній стадії Septoria ribis). Зимує на рештках і на пагонах. Загущення, тінь і краплинний полив по кроні ввечері — ідеальний сценарій. Схема та сама, що й для антракнозу: санітарне чищення, мідь до цвітіння і після врожаю, проріджування. Плутати з борошнистою росою не варто: там наліт стирається, тут — суха тканина з дірочкою й облямівкою, наліт не сиплеться.
Келихоподібна і стовпчаста іржа
Два різні гриби, одна помаранчева лють на нижньому боці листка. Келихоподібну іржу спричиняє Puccinia ribesii-caricis: навесні на смородині, решта циклу — на осоці. Знизу листка виростають яскраво-жовті «келихи», зверху — жовті плями. Уражаються черешки, зав’язі, квітки; ягоди осипаються. Кущі біля сирого яру з осокою хворіють майже щороку.
Стовпчаста іржа — Cronartium ribicola, той самий гриб білої пухирчастої іржі п’ятихвойних сосен (веймутова, кедр сибірський, корейська кедрова). На смородині зверху жовті плями, знизу — помаранчеві пустули, пізніше ворсисті коричневі стовпчики теліоспор. Листок темніє й опадає в середині літа. Для сосни гриб смертельний, для смородини — сильний листопад і слабкий приріст. У практиці кущі тримають не ближче ніж 250–300 м від п’ятихвойних сосен; у промислових рекомендаціях Північної Америки буфер ще ширший.
Нижній бік листка в помаранчевих пустулах — стовпчаста іржа (Cronartium ribicola). Келихоподібна дає схожий колір, але «чашечки» більші й пов’язані з осокою, а не із сосною.
Викосіть осоку в радіусі ділянки, не садіть чорну смородину під кедровим солітером біля ґанку, восени приберіть опад. По листку працюють мідвмісні препарати і ті самі фунгіциди, що стримують плямистості. Сорт «Титанія» довго вважали майже імунним до стовпчастої іржі; свіжі спостереження показують: стійкість є, абсолютної гарантії немає — кущ усе одно оглядають.
Сіра гниль, аскохітоз та інші «діри»
Сіра гниль (Botrytis cinerea) любить холодну сиру погоду під час цвітіння і наливу. На ягодах — мокрі бурі плями, потім пухнастий сірий наліт, ягода згниває або муміфікується. На пагонах білої смородини бувають грудочки плісняви. Проріджування, ранковий полив під корінь, збір перезрілих китиць і «Триходермін» / «Фітоспорин-М» у період наливу рятують краще за пізню хімію, коли ягода вже в мисці.
Аскохітоз (Ascochyta ribesia) малює світлі плями з темною облямівкою, тканина в центрі викришується — листок у дірках. Церкоспороз дає бурі плями без білої «серединки» септоріозу. Нектрієве усихання видає себе помаранчево-рожевими подушечками на корі та раптовим усиханням гілки. У всіх цих випадках санітарне вирізання до живої деревини і мідь після збору важливіші за пошук «чарівної» пляшечки.
Вірусні хвороби, які не можна «обприскати»
Вірус не боїться бордоської рідини. Він сидить у соку, його переносять сисні шкідники: бруньковий кліщ Cecidophyopsis ribis, попелиці. На фото вірусний кущ часто виглядає «просто дивним», а не хворим — і в цьому його підступність. Рік-два прихованого періоду, потім порожні китиці, і сусідні кущі вже заражені.
Реверсія, або махровість
Вірус реверсії чорної смородини не лікується ні фунгіцидом, ні «народним» настоєм: єдиний чесний крок — викорчувати кущ, спалити його і два-три роки не садити смородину на це місце.
Листок дрібнішає, втрачає характерні зморшки, число головних жилок падає, п’ятилопатева пластинка стає трилопатевою і несиметричною. Квітки замість скромних блідих перетворюються на вузькі, яскраво-рожеві або фіолетові, «махрові», зі зміненими тичинками — зав’язі немає. Бруньки на гілках круглі, як горох: усередині сидить кліщ-переносник. Нормальна брунька витягнута, загострена. Російський, важчий тип реверсії дає саме цю кричущу махровість; європейський тип скромніший за квіткою, але врожай усе одно осипається.
Кліща окропом із лійки повністю не випалити: він сидить усередині бруньки. Гарячий душ ранньої весни (вода в металевій лійці остигає приблизно до 70–80 °C, повітря близько +3…+5 °C, бруньки ще сплять) знижує запас шкідників на поверхні і частину грибної інфекції на корі, але роздуті бруньки все одно вищипують вручну і знищують. Із сортів відносно спокійніше до кліща тримаються, наприклад, «Виноградна», «Дєтскосельська», «Ядрьона», «Чорна перлина» — відносність тут ключове слово, а не реклама.
Смугаста мозаїка
Жовтий малюнок суворо вздовж жилок, мозаїка, відставання в рості, рідкі китиці. Лікування немає: кущ викопують і спалюють, яму й інструмент проливають 1% марганцівкою, попелицю тримають під контролем. Живці з «гарного, але дивного» куща — найкоротший шлях рознести вірус по нових грядках. Щеплення і навіть сік на секаторі достатні для зараження.
Коли «хвороба» на фото — шкідник
Червоні опуклі плями на червоній смородині, які дачники тиждень годують міддю, найчастіше гали попелиці Cryptomyzus ribis. Зверху листок червоний, пухирчастий, знизу сидить колонія. Іржа помаранчева і сиплеться спорами, антракноз — дрібні плоскі темні крапки без «подушки». Павутинний кліщ дає мармурову жовтизну і тонку павутину, скляниця — раптове усихання гілки з чорним ходом у серцевині. Плутанина коштує врожаю: фунгіцид попелицю не бере, інсектицид гриб не лікує.
Червоні пухирі на червоній смородині — робота попелиці, не іржі й не антракнозу. Дивіться нижній бік листка: там живі комахи, а не спори.
Нижче — стислий визначник, яким зручно користуватися просто в саду, приклавши листок до екрана.
| Що на фото | Найімовірніше | Коли чекати | Перший крок |
|---|---|---|---|
| Білий сипкий наліт, пізніше повсть | Борошниста роса (сферотека) | Травень–липень, верхівки | Зрізати повсть, «Топаз» / сірка |
| Дрібні темні крапки, лисіє низ куща | Антракноз | Червень–липень, мокрі тижні | Прибрати опад, мідь після збору |
| Біле коло, бура облямівка, чорні крапки | Септоріоз | З кінця травня | Прорідити крону, мідь / «Алірин-Б» |
| Помаранчеві «чашки» або стовпчики знизу листка | Іржа (осока або сосна) | Весна–середина літа | Прибрати проміжного господаря |
| Трилопатевий листок, махрова квітка, круглі бруньки | Реверсія + бруньковий кліщ | Цвітіння, потім увесь сезон | Викорчувати кущ, не живцювати |
| Червоні пухирі на червоній смородині | Галова попелиця, не гриб | Весна, молодий листок | «Фітоверм», не бордоська |
Огляд складено за польовими ознаками та за описами збудників у Pacific Northwest Pest Management Handbooks (pnwhandbooks.org) і практичних схемах ogorod.ru. Якщо світлина «ні на що не схожа», дивіться нижній бік листка лупою: спори, кліщ і попелиця на одному кадрі не виглядають однаково.
Чим обробити: хімія, біологія і те, що стоїть на кухні
Хімія потрібна в пік тиску гриба і до цвітіння / після збору, біологія — у налив ягід і для профілактики, народні засоби — як підтримка на слабкому тлі. Мідь не дружить із біопрепаратами: «ХОМ» і «Фітоспорин» в одній лійці вбивають сінну паличку. Бордоська рідина лужна, у бакових сумішах із більшістю пестицидів вона їх розкладає — її ллють окремо.
Мідвмісні препарати і живі біофунгіциди не змішують в одній бочці: спочатку одне, за кілька днів інше, інакше ви платите за мертву бактерію і обпечений листок.
Робоча логіка така. По сплячих бруньках — 3% бордоська або 3–5% залізний купорос по голих гілках. По зеленому конусу — мідь м’якша. До цвітіння — системний фунгіцид, якщо торік була сферотека, плюс робота по кліщу і попелиці. Після цвітіння — 1% бордоська, якщо плямистості вже пішли. У налив — «Алірин-Б», «Фітоспорин-М», «Триходермін», сироватка, сода. Після останнього збору — знову мідь і ретельне прибирання листя. Строк очікування в системних препаратів читайте на етикетці конкретної пляшечки: для «Топазу» на смородині це близько 14 днів, кратність — до чотирьох разів.
Календар за фазами, а не «колись у квітні»
Календарний місяць підводить: у Криму бруньки рухаються в березні, у Вологді — у травні. Орієнтир — сам кущ. Таблиця нижче прив’язана до фенофази, її й кладуть на холодильник.
| Фаза куща | Що робити руками | Чим обробити | Навіщо |
|---|---|---|---|
| Бруньки сплять, сніг майже зійшов | Вищипати круглі бруньки, вирізати сушняк | Гаряча вода 70–80 °C; 3% бордоська | Кліщ, зимуючий гриб на корі |
| Зелений конус | Прорідити центр куща | Мідь, за кліща — акарицид | Первинне зараження листя |
| Бутони, до розкриття квітки | Оглянути квітки на махровість | Системний фунгіцид за роси минулого року | Сферотека, плямистості |
| Після цвітіння, зав’язь | Мульча по чистому ґрунту | 1% бордоська або біо, якщо хімія вже була | Друга хвиля конідій |
| Налив і збір | Знімати китиці вчасно, не копичити гниль | Лише біо та агротехніка | Сіра гниль, строк очікування |
| Після збору, листопад | Згребти й знищити листя, обрізування | 1% бордоська або залізний купорос по опаду | Зламати зимівлю антракнозу і септоріозу |
Полив — рідкісний, під корінь, уранці, щоб до ночі листок висох. Азот — лише навесні і без фанатизму. Калій і фосфор із другої половини літа допомагають визріти пагонам і пережити зиму після антракнозу, який і так краде морозостійкість.
Профілактика, сорти і ті дрібниці, через які кущ живе п’ятнадцять років
Стійкість — не броня, а фора. Із старих і перевірених щодо грибів назв у насадженнях тримаються «Титанія», «Мінай Шмирьов», «Оджебін», «Кіпіана», «Бінар», «Катюша», «Купалінка», «Пам’ять Вавилова», «Голіаф». До брунькового кліща спокійніше «Виноградна», «Дєтскосельська», «Ядрьона». Новий саджанець — лише з розсадника, не «в сусідки з того куща, де ягоди вже не ті, але листок гарний».
Посадка на сонці, відстань між кущами така, щоб після дощу крона просихала. Щорічне вирізання старих гілок: чорній смородині залишають сильні прирости 1–3 років, червоній можна тримати скелет довше, але центр усе одно має дихати. Опад — не «добриво біля ніжок», а готель для Drepanopeziza і Septoria. Секатор після хворого куща — спирт, полум’я або хоча б міцна марганцівка. Осоку біля канави викосіть. Кедр веймутів біля тієї самої доріжки, що й чорна смородина, — гарний і нерозумний дует.
Кругла, як горошина, брунька в березні — не «врожайна ознака», а квартира кліща і вхідний квиток для вірусу реверсії: вищипали й спалили сьогодні — зберегли ягідник на роки.
Мене досі зачіпає, коли сильний сорт перетворюють на безплідний віник із жалю до однієї роздутої бруньки. Кущ смородини щедрий, але не нескінченний: він прощає пропущений полив і навіть голодну осінь, але не прощає сліпоти до листка. Одне уважне коло з телефоном у травні, порівняння з живим кадром хвороби і вчасно знята повсть на верхівці варті дорожче за будь-яку «універсальну суміш із лійки». Ягода наллється сама — їй потрібні здоровий листок, суха крона і господар, який відрізняє помаранчевий келих іржі від червоного пухиря попелиці.
