День військової контррозвідки України щорічно відзначають 18 грудня. Він присвячений професіоналам, які забезпечують безпеку Збройних сил від шпигунства, диверсій та внутрішніх загроз. Започаткований указом президента Леоніда Кравчука саме в цей день 1991 року, свято стало символом початку самостійної системи захисту армії незалежної держави, яка успадкувала досвід попередніх епох, але була створена заново відповідно до національних інтересів.
Військова контррозвідка СБУ відіграє ключову роль у запобіганні проникненню ворожих агентів у військові частини, збереженні державних таємниць і підтриманні лояльності особового складу. В умовах повномасштабної війни її робота набула особливої гостроти: співробітники виявляють коригувальників ударів, нейтралізують диверсійно-розвідувальні групи та захищають інформацію про пересування військ, уможливлюючи успішне планування операцій.
Служба поєднує аналітичну глибину з польовою роботою, де кожна деталь може стати вирішальною. Для звичайного читача це виглядає як невидима страховка армії, для фахівця — складна система оперативних заходів, правових механізмів і міжвідомчої взаємодії, яка еволюціонувала разом із викликами часу.
Історія свята та його витоки
Шлях до 18 грудня 1991 року розпочався задовго до проголошення незалежності. В радянський період функції військової контррозвідки виконували особливі відділи КДБ, які працювали в частинах, дислокованих на території Української РСР. Після серпневих подій 1991 року та розпаду Союзу ці структури потребували радикальної перебудови.
Указ Леоніда Кравчука не просто запровадив професійне свято. Він запустив процес формування національної військової контррозвідки, інтегрувавши досвідчені кадри в нову систему Служби безпеки України. Вже у вересні 1991 року створили Службу національної безпеки, а в березні 1992 року Верховна Рада ухвалила базовий закон, який закріпив правові рамки діяльності.
Перші роки виявилися непростими. Потрібно було провести відбір кадрів, перебудувати оперативні підходи, забезпечити наступність без збереження чужих ідеологічних настанов. Багато офіцерів, які пройшли радянську школу, довели відданість Україні, беручи участь у становленні нових підрозділів. Цей період сформував особливу корпоративну культуру — поєднання професіоналізму, стриманості та глибокого розуміння відповідальності.
Сутність військової контррозвідки: від простого пояснення до складних механізмів
Для тих, хто вперше чує про професію, військова контррозвідка — це служба, яка захищає армію зсередини та зовні. Уявіть величезний механізм, де кожен солдат, танк чи штабна карта стає потенційною ціллю для супротивника. Завдання контррозвідників — зробити цей механізм непроникним для чужих очей і рук.
Простими словами: вони ловлять шпигунів, запобігають зраді та стежать, щоб секретні відомості не витекли через необережність чи умисел. На відміну від загальновійськової розвідки, яка здобуває інформацію про ворога, військова контррозвідка зосереджується на захисті власних сил. Це постійна гра в піжмурки, де на кону — людські життя та обороноздатність країни.
Для просунутих читачів картина виглядає об’ємнішою. Контррозвідувальне забезпечення включає виявлення та припинення діяльності іноземних спецслужб у військовому середовищі, захист державної таємниці у військах, протидію вербуванню військовослужбовців, забезпечення контррозвідувального режиму на об’єктах і в районах дислокації. Особливе місце посідає робота з персоналом: перевірка лояльності, профілактика корупційних та ідеологічних ризиків, аналіз настроїв у колективах.
В сучасних умовах з’явилися нові виміри. Гібридна війна вимагає відстежувати не лише класичних агентів, а й вплив інформаційних операцій на моральний стан військ, спроби проникнення в оборонно-промисловий комплекс або використання цивільних фахівців для збору даних. Співробітники працюють з великими масивами даних, застосовують технічні засоби та координують дії з іншими підрозділами СБУ і Збройними силами.
Структура та повсякденна робота Департаменту військової контррозвідки СБУ
Департамент військової контррозвідки входить до складу Служби безпеки України і має розгалужену мережу підрозділів. Центральний апарат координує роботу регіональних та територіальних органів, а також оперативних груп, прикріплених до військових частин, командувань і з’єднань.
До структури входять управління та відділи, відповідальні за конкретні напрями: контррозвідувальний захист Збройних сил, Державної прикордонної служби, інших військових формувань. Оперативні співробітники присутні практично в усіх ланках армійської ієрархії — від батальйонів до вищих штабів. Це дозволяє оперативно реагувати на сигнали та підтримувати постійний контакт із командуванням.
Повсякденна робота поєднує кілька пластів. Аналітики вивчають інформацію, що надходить, виявляють закономірності та готують висновки для керівництва. Оперативники проводять заходи з документування протиправної діяльності, працюють з агентурою та конфідентами. Технічні фахівці забезпечують захист каналів зв’язку та комп’ютерних мереж військового призначення.
Важливий аспект — профілактика. Контррозвідники проводять інструктажі, роз’яснюють правила роботи з секретними документами, допомагають командирам вибудовувати режим секретності. В умовах війни ця робота стала ще інтенсивнішою: перевірки посилюються, запроваджуються додаткові заходи контролю за пересуваннями та зв’язком.
У березні 2026 року президент Володимир Зеленський призначив Віктора Зайця начальником Департаменту військової контррозвідки СБУ. Це кадрове рішення відображає продовження курсу на професіоналізацію та адаптацію служби до актуальних загроз.
Роль у захисті держави під час війни 2014–2026 років
З 2014 року військова контррозвідка зіткнулася з безпрецедентними викликами. Анексія Криму та події на Донбасі показали, наскільки вразливою може бути армія за наявності підготовлених агентурних мереж і диверсантів. Співробітники активно брали участь у виявленні та нейтралізації загроз у прифронтових районах і тилу.
Повномасштабне вторгнення 2022 року багаторазово збільшило навантаження. Військова контррозвідка стала одним із ключових елементів системи протидії російським спецслужбам. Публічні повідомлення СБУ регулярно інформують про затримання агентів, які готували теракти проти військових, коригували ракетні та дронові удари, намагалися збирати відомості про дислокацію частин.
Особливу цінність становить робота з припинення діяльності диверсійно-розвідувальних груп. Завдяки своєчасному виявленню та документуванню вдалося запобігти численним спробам проникнення на підконтрольну територію. Не менш важливим є захист критично важливих об’єктів оборонної інфраструктури — від складів боєприпасів до центрів управління.
У тилу ворога військова контррозвідка також робить свій внесок, хоча багато операцій залишаються закритими. Координація з іншими підрозділами СБУ та силовими структурами дозволяє завдавати точкових ударів по розвідувальних можливостях супротивника. Загальний результат — сотні викритих агентів і запобігання інцидентам, які могли б призвести до додаткових втрат серед українських військових і цивільних.
Традиції святкування та вшанування героїв
18 грудня в підрозділах військової контррозвідки відбуваються скромні, але значущі заходи. Керівництво та ветерани збираються на урочисті зустрічі, де згадують колег, які загинули під час виконання службових обов’язків. В умовах війни такі зустрічі набувають особливого емоційного забарвлення — вони стають моментом єднання та підтвердження спільної місії.
Привітання лунають від керівництва СБУ, Президента, колег з інших силових структур. Багато офіцерів отримують відомчі нагороди та подяки саме в цей день. Родинам співробітників, які часто знають про професію лише в загальних рисах, приносить гордість за рідних, чия робота залишається в тіні.
Традиція вшанування пам’яті героїв особливо важлива. За роки незалежності, а особливо в останні роки, військова контррозвідка зазнала втрат. Їхні імена не завжди стають публічними, але пам’ять про них дбайливо зберігається всередині професійної спільноти. Це не просто ритуал — це нагадування про ціну, яку доводиться платити за безпеку країни.
Виклики сучасності та еволюція служби
Гібридна війна поставила перед військовою контррозвідкою нові завдання. Супротивник активно використовує сучасні технології: дрони-розвідники, зашифровані канали зв’язку, соціальні мережі для вербування та поширення дезінформації. Співробітникам доводиться постійно вдосконалювати методи роботи, опановувати нові інструменти та підходи.
Особливу увагу приділяють захисту від кіберзагроз і витоків через цифрові канали. Військовослужбовці сьогодні активно користуються гаджетами, що створює додаткові ризики. Контррозвідка розробляє рекомендації, проводить перевірки та допомагає вибудовувати безпечні практики.
Міжнародне співробітництво також відіграє роль. Обмін досвідом з партнерами дозволяє швидше адаптуватися до мінливих тактик супротивника та впроваджувати передові методики. Водночас українська військова контррозвідка зберігає національну специфіку та самостійність у прийнятті рішень.
Служба продовжує розвиватися. Нові кадри приходять із сучасною освітою, пройшовши перевірку та підготовку. Досвід, накопичений за роки війни, стає основою для майбутніх поколінь офіцерів. У тіні, без гучних репортажів, вони продовжують виконувати свою місію — робити так, щоб українська армія залишалася сильною, поінформованою та захищеною зсередини.
Робота цих людей рідко потрапляє в заголовки, але саме вона дозволяє солдатам на передовій зосередитися на головному — захисті Батьківщини, знаючи, що в тилу їхні інтереси надійно оберігають професіонали своєї справи.
