Михайло Васильович Драпатий пройшов шлях від лейтенанта танкових військ до генерал-майора, який командував угрупованнями на найнапруженіших ділянках фронту. Його рішення впливали на зупинення російського наступу під Кривим Рогом, звільнення правобережжя Херсонщини та оборону Харківщини в 2024 році. Наприкінці 2024-го він очолив Сухопутні війська України, а після трагедії на полігоні в червні 2025 року публічно взяв відповідальність і продовжив службу вже як командувач Об’єднаних сил. Цей шлях показує, як бойовий досвід, увага до підготовки людей і готовність відповідати за наслідки формують сучасного військового керівника.
В умовах війни такі постаті стають не просто виконавцями наказів, а людьми, від внутрішньої дисципліни яких залежить життя тисяч. Драпатий неодноразово опинявся на напрямках, де вимагалося швидко змінювати тактику та зберігати боєздатність підрозділів під постійним тиском. Його кар’єра розпочалася в відносно мирний час, але загартувалася в боях 2014 року і досягла піку під час повномасштабного вторгнення.
Сьогодні, коли армія стикається з викликами підготовки, ротації та технологічних змін, досвід Драпатого на посаді заступника начальника Генштабу з підготовки військ набуває особливого значення. Він не просто обіймав посади — він формував підходи до того, як солдати вступають у бій і як командування несе за них відповідальність.
Походження прізвища та ранні роки
Прізвище Драпатий зустрічається в українській традиції і, за даними етимологічних досліджень, може походити від дієслова «дряпати» або від професійних прізвиськ, пов’язаних з обробкою вовни та тканин — словом «драп» у минулому називали щільне сукно. У будь-якому разі воно звучить міцно й по-діловому, як і характер людини, яка його носить.
Народився Михайло Драпатий 21 листопада 1982 року в Кам’янці-Подільському Хмельницької області. Після школи він вступив до Харківського інституту танкових військ, який закінчив 2004 року лейтенантом. Перші роки служби минули в 72-й окремій механізованій бригаді — класичний шлях молодого офіцера, який учиться командувати взводом, потім ротою і поступово зростає в розумінні, як працює механізм великої військової частини.
Вже 2014 року, коли почалися бої на сході, Драпатий командував 2-м механізованим батальйоном тієї самої 72-ї бригади. У травні він брав участь у звільненні Маріуполя і особисто організував прорив бригадних сил у центр міста. Пізніше його підрозділи тримали позиції на Савур-Могилі та брали участь у рейдах уздовж кордону. Ці події стали першою серйозною школою: молодий командир побачив, як швидко змінюється обстановка і наскільки важливо вчасно приймати рішення, від яких залежать життя підлеглих.
Від командира бригади до оперативного рівня
У 2016–2019 роках Драпатий очолював 58-му окрему мотопіхотну бригаду, яка базувалася в Конотопі. Бригада вела бойові дії в районі Авдіївки, Ясинуватої та на Бахмутській трасі — найгарячіших точках того періоду. Командування бригадою дало йому досвід керування самостійним з’єднанням: організація оборони, ротація, взаємодія з артилерією та сусідами.
У 2017 році він отримав ступінь магістра в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Це не формальність — навчання дозволило перейти від тактичного мислення до розуміння оперативних завдань цілих напрямків.
До 2022 року Драпатий уже мав репутацію офіцера, який уміє працювати в умовах нестабільного фронту і швидко адаптуватися до нових загроз.
Повномасштабна війна: Херсонський напрямок
У березні 2022 року Михайла Драпатого призначили заступником командувача військами оперативного командування «Південь» і командувачем угруповання «Південь», яке пізніше отримало назви ОУВ «Каховка», а потім ОУВ «Кривий Ріг» у складі ОСУВ «Херсон».
Його сили зупинили спробу російського прориву на Кривий Ріг, перейшли в контрнаступ і просунулися на 6–23 кілометри, звільнивши низку населених пунктів Херсонської та Дніпропетровської областей. Це був один із перших успішних контрударів української армії після перших тижнів шоку.
У серпні–листопаді 2022 року частини під його командуванням брали участь у Херсонській наступальній операції. ОУВ «Кривий Ріг» увійшла до складу спеціально створеного ОСУВ «Херсон», завдання якого полягало в звільненні міста. Після взяття Херсона 11 листопада 2022 року та розформування деяких тимчасових структур Драпатий продовжив командувати ОУВ «Херсон» уже в складі ОСУВ «Одеса». Досвід південного фронту показав його здатність координувати дії кількох бригад і взаємодіяти з вищими штабами в умовах, коли противник іще зберігав значні сили на лівому березі.
2024 рік: Харків і Луганськ під його керівництвом
У травні 2024 року Драпатий прийняв командування оперативно-тактичним угрупованням «Харків» у момент, коли російські війська розпочали новий наступ на область і загрожували Вовчанську. Його завданням стало стабілізувати лінію оборони, організувати контратаки і не допустити глибокого прориву. Угруповання впоралося з цією роллю — наступ захлинувся.
З вересня по листопад 2024 року він командував ОТГ «Луганськ». Ці місяці стали часом, коли українські сили на сході зазнавали найсильнішого тиску. Призначення на такі гарячі напрямки свідчать про довіру вищого керівництва: Драпатого ставили туди, де потрібен був жорсткий і досвідчений командир, здатний тримати ситуацію під контролем.
Паралельно з лютого 2024 року він обіймав посаду заступника начальника Генерального штабу з підготовки військ. Це призначення мало стратегічне значення — армія потребувала системної роботи над якістю навчання новобранців і перепідготовки вже воюючих частин. Досвід людини, яка сама пройшла бої і командувала на фронті, тут виявився особливо цінним.
Вершина 2024–2025 років: Сухопутні війська та важке рішення
29 листопада 2024 року президент Володимир Зеленський призначив Михайла Драпатого командувачем Сухопутними військами України. Це стало визнанням його заслуг і довіри на найвищому рівні. На цій посаді він відповідав за всю сухопутну складову — від підготовки резервів до координації дій на кількох фронтах одночасно.
1 червня 2025 року після російського ракетного удару по 239-му полігону в Сумській області, де під час навчання загинули 12 українських військових, Драпатий подав рапорт про відставку. У своїй заяві він прямо сказав, що бере на себе відповідальність: «Як командувач я не зміг повністю забезпечити виконання своїх наказів. Не дожав, не переконав, не змінив ставлення до людини в строю. Це моя відповідальність. Поведінка бійців має значення, але головна відповідальність — завжди на командуванні».
Це рішення викликало повагу в багатьох — рідкісний випадок, коли високопоставлений військовий публічно визнав свою частку провини в трагедії. Президент підтримав його і запропонував зосередитися на головному — війні та перемозі. Уже 3 червня 2025 року Драпатого призначили командувачем Об’єднаних сил Збройних сил України.
Рішення залишитися в строю після такого удару свідчить про те, що для нього особиста честь і обов’язок перед країною виявилися сильнішими за миттєве бажання піти. Війна не прощає слабкості, але вона ж і вчить цінувати тих, хто вміє визнавати помилки і продовжувати працювати.
Новий етап: Угруповання об’єднаних сил та актуальні завдання
У жовтні 2025 року в Силах оборони відбулися структурні зміни: було створено Угруповання об’єднаних сил, яке очолив Михайло Драпатий. На цій посаді він координує дії великих об’єднань, продовжуючи лінію, започатковану ще на півдні та сході. Його досвід командування ОТГ, ОСГВ і Сухопутними військами дозволяє бачити картину ширше однієї бригади чи навіть одного напрямку.
Сьогодні, коли фронт вимагає постійного вдосконалення підготовки, ротації та інтеграції нових технологій, роль таких офіцерів стає ключовою. Вони поєднують бойовий досвід 2014–2022 років із сучасними вимогами до управління військами.
Хронологія ключових етапів кар’єри
| Період | Посада | Контекст і результати |
|---|---|---|
| 2004–2014 | 72-га ОМБр (командир взводу, роти, батальйону) | Початок служби, участь у звільненні Маріуполя (травень 2014), бої на Савур-Могилі |
| 2016–2019 | Командир 58-ї ОМПБр | Авдіївка, Ясинувата, Бахмутська траса — управління бригадою в інтенсивних боях |
| Березень 2022 – 2024 | Командувач ОУВ «Херсон» (раніше «Каховка», «Кривий Ріг») | Зупинення наступу на Кривий Ріг, участь у звільненні правобережжя Херсонщини |
| Лютий 2024 | Заступник начальника Генштабу з підготовки військ | Системна робота над якістю навчання особового складу |
| Травень – вересень 2024 | Командувач ОТГ «Харків» | Оборона Вовчанська та стабілізація харківського напрямку |
| Вересень – листопад 2024 | Командувач ОТГ «Луганськ» | Робота на одній із найскладніших східних ділянок |
| 27 січня 2025 | Командувач ОСГВ «Хортиця» | Східний фронт, координація великих сил |
| 29 листопада 2024 – 1 червня 2025 | Командувач Сухопутними військами України | Повна відповідальність за сухопутну складову ЗСУ |
| З 3 червня 2025 | Командувач Об’єднаних сил ЗСУ / Угрупованням об’єднаних сил | Координація стратегічних напрямків на новому рівні |
Ця таблиця показує не просто зміну посад, а послідовне розширення зони відповідальності — від батальйону до цілих фронтових угруповань. Кожен етап додавав досвід, який пізніше став у пригоді на вищих посадах.
Що робить Драпатого помітною постаттю сьогодні
Генерал-майор Михайло Драпатий — повний кавалер ордена Богдана Хмельницького. Але важливіше не нагороди, а стиль роботи. Він не боїться брати на себе відповідальність навіть у найважчих ситуаціях. Його рішення 2022 року на півдні допомогли переломити хід подій на одному з ключових напрямків. У 2024-му він утримував харківський напрямок у момент нового російського натиску.
Особливе значення має його робота на посаді заступника з підготовки військ. Війна показала, що успіх залежить не лише від кількості техніки та боєприпасів, а й від того, наскільки добре підготовлений кожен солдат перед виходом на позиції. Людина, яка сама командувала в бою, краще за інших розуміє, які навички справді потрібні на передовій.
Сьогодні, коли Україна продовжує захищати свою територію, такі командири, як Драпатий, залишаються тією опорою, на якій тримається стійкість армії. Їхній шлях — це не лише особиста історія успіху, а й приклад того, як поєднання бойового досвіду, професійної підготовки та внутрішньої дисципліни дозволяє ефективно діяти в найскладніших умовах.
Розмову про таких людей можна продовжувати довго — їхні рішення ще аналізуватимуть історики та військові експерти. Але вже зараз ясно одне: Михайло Драпатий належить до того покоління українських офіцерів, яке прийняло на себе головний удар і продовжує нести службу, попри все.
