F-35, або Lockheed Martin F-35 Lightning II, — це сімейство малопомітних багатофункціональних винищувачів п’ятого покоління, яке об’єднує три спеціалізовані варіанти на спільній технологічній платформі. Машина поєднує гранично низьку помітність для радарів, потужний сенсорний комплекс зі злиттям даних і здатність виконувати завдання від завоювання переваги в повітрі до точкових ударів по наземних цілях у будь-яку погоду. Новачки бачать у ньому «літак-невидимку», який зникає з екранів радарів і завдає ударів здалеку. Досвідченіші читачі розуміють: перед ними не просто винищувач, а літальний вузол збору й розподілу інформації, здатний координувати дії цілого авіаційного з’єднання.
Ключ до його ефективності — не в одній характеристиці, а в гармонійному поєднанні. Внутрішні відсіки озброєння зберігають малопомітність навіть за повного бойового навантаження. Шолом пілота перетворює фюзеляж на прозору конструкцію: льотчик буквально «бачить» крізь літак. Двигун Pratt & Whitney F135 забезпечує надзвуковий політ і, у варіанті B, вертикальну посадку. До 2026 року програма вийшла на стабільний ритм: у 2025-му Lockheed Martin поставила рекордні 191 машину, а загальний наліт флоту перевищив мільйон годин.
Реальні бойові застосування підтвердили розрахунки конструкторів. Ізраїльські F-35I першими почали використовувати машину в повсякденних операціях ще 2018 року, а в березні 2026-го ізраїльський «Адір» уперше в історії збив пілотований винищувач супротивника — іранський Як-130. Американські варіанти застосовувалися для підтримки наземних операцій і придушення ППО в різних регіонах. Ці факти показують: F-35 вміє не тільки ховатися, а й активно діяти там, де попередні покоління були б надто вразливими.
Як створювався проєкт століття
Програма Joint Strike Fighter стартувала наприкінці 1990-х як спроба замінити одразу кілька типів літаків у американських Повітряних силах, ВМС і Корпусі морської піхоти, а також у союзників. Lockheed Martin переміг у конкурсі, запропонувавши єдину платформу з високим ступенем уніфікації деталей — близько 80–85 % спільних компонентів між варіантами. Це мало знизити вартість життєвого циклу та спростити логістику.
Перший політ відбувся 2006 року. Повноцінна експлуатаційна готовність прийшла поетапно: F-35B для морської піхоти — 2015-го, F-35A для Повітряних сил — 2016-го, F-35C для авіаносців — 2019-го. Міжнародне партнерство спочатку включало дев’ять країн; пізніше склад трохи змінився, але виробництво розподілено між США, Італією, Великобританією, Японією та іншими партнерами. Кожен учасник отримує не лише літаки, а й робочі місця, технології та вплив на майбутні модернізації.
Три варіанти — одна платформа
Щоб зрозуміти, чому F-35 називають універсальним рішенням, достатньо порівняти його модифікації. Вони відрізняються не радикально, а саме настільки, щоб ідеально відповідати завданням конкретного роду військ.
| Параметр | F-35A (Повітряні сили) | F-35B (Морська піхота) | F-35C (ВМС) |
|---|---|---|---|
| Тип зльоту та посадки | Звичайний (CTOL) | Короткий зліт + вертикальна посадка (STOVL) | З катапульти та з аерофінішером (CATOBAR) |
| Розмах крила | 10,7 м | 10,7 м | 13,1 м (складані законцівки) |
| Максимальна злітна маса | до 29 900 кг | вища через підйомний вентилятор | збільшена для палубних навантажень |
| Внутрішній запас пального | ~8400 кг | менший (місце під підйомний вентилятор) | більший завдяки більшій площі крила |
| Гармата | вбудована 25-мм GAU-22/A | в підвісному контейнері | в підвісному контейнері |
| Максимальне перевантаження | 9 g | 7 g | 7,5 g |
| Основне призначення | Універсальний винищувач для звичайних аеродромів, заміна F-16 та A-10 | Експедиційні операції з десантних кораблів, заміна AV-8B Harrier | Палубна авіація авіаносців, збільшена дальність і вантажопідйомність |
Ці відмінності дозволяють одній і тій самій базовій конструкції закривати потреби Повітряних сил, морської піхоти та флоту без потреби розробляти три зовсім різні літаки. Уніфікація деталей знижує витрати на виробництво та обслуговування, а льотчики й техніки швидше освоюють нову техніку.
Як F-35 стає невидимим
Малопомітність — це не просто «пофарбували в чорний колір». Форма планера побудована так, що грані та кромки орієнтовані під певними кутами: радіохвилі відбиваються вбік, а не назад до локатора супротивника. Спеціальні радіопоглинальні матеріали (RAM) і покриття «з’їдають» частину енергії хвиль. Двигунові сопла мають особливу форму та термозахист, що знижує інфрачервону помітність.
Найважливіше: усе озброєння та пальне розміщується всередині фюзеляжу. Зовнішні підвіски, які так сильно збільшують помітність звичайних винищувачів, тут майже не використовуються в «стелс-режимі». Коли потрібно максимум вогневої потужності, пілот може перейти в «брудну» конфігурацію із зовнішніми пілонами — але тоді літак стає помітнішим. Саме тому F-35 намагаються застосовувати так, щоб залишатися всередині «стелс-бабла» якомога довше.
Очі, вуха та мозок винищувача
Якщо стелс дозволяє наблизитися непомітно, то сенсорний комплекс дає перевагу в виявленні та прийнятті рішень. Основні елементи:
- Активна фазована антенна решітка AN/APG-81 — потужний радар, здатний одночасно шукати цілі, супроводжувати їх, картографувати місцевість і працювати в режимі захисту від перешкод.
- Система розподілених апертур AN/AAQ-37 (DAS) — шість інфрачервоних датчиків, що дають круговий огляд на 360°. Пілот бачить ракети, що летять зі спини, і може «дивитися» вниз крізь фюзеляж.
- Електрооптична прицільна система EOTS — високоточне «око» для роботи по наземних цілях і далекого виявлення повітряних цілей в інфрачервоному діапазоні.
- Шолом нового покоління (HMDS) — на забрало проектується вся інформація: тактична обстановка, дані про цілі, попередження. Льотчик повертає голову — і бачить те, що відбувається за спиною літака.
Найпотужніше — злиття даних (sensor fusion). Комп’ютер літака збирає інформацію від усіх датчиків, зіставляє її, відкидає хибні цілі й видає пілоту одну чисту, зрозумілу картину. Пілот не перемикається між екранами — він просто дивиться й приймає рішення. Це особливо цінно в насиченому перешкодами середовищі сучасного бою.
Серце машини — двигун F135
Єдиний для всього сімейства Pratt & Whitney F135 видає близько 191 кН тяги на форсажі. Для варіанта B додано підйомний вентилятор і поворотне сопло — саме вони дозволяють F-35B зависати та сідати вертикально на невеликі майданчики чи палуби десантних кораблів.
Літак розвиває швидкість до Mach 1,6 з повним внутрішнім навантаженням. Він не є класичним «суперкрейсерським» винищувачем на кшталт F-22, але може тривалий час летіти на надзвуку без форсажу, що важливо для прориву ППО та швидкого виходу з небезпечної зони. Прискорення та енергоозброєність дозволяють упевнено вести ближній маневрений бій, хоча основна філософія машини — «перший побачив — перший вистрілив — перший пішов».
Озброєння: прихованість і гнучкість
У внутрішніх відсіках F-35 може нести комбінацію ракет «повітря-повітря» AIM-120 AMRAAM та AIM-9X Sidewinder, керовані бомби JDAM, планерувальні бомби SDB, крилаті ракети JASSM великої дальності. Варіант A має вбудовану 25-мм гармату. B і C використовують підвісний контейнер з тією самою гарматою.
За потреби зовнішні точки підвіски дозволяють підняти загальне бойове навантаження до 8–10 тонн і більше, але ціною часткової втрати малопомітності. Для ядерних завдань окремі країни сертифікують F-35 під бомбу B61-12. Таким чином, одна платформа закриває спектр завдань від повітряного патрулювання до стратегічного стримування.
Перевірено боєм: досвід Ізраїлю та США
Ізраїль став першим реальним користувачем F-35 в бойових умовах. З 2018 року «Адири» регулярно брали участь в ударах по цілях у Сирії, Іраку, Лівані, Ємені та Ірані. Високий коефіцієнт технічної готовності (до 90 % в окремі періоди) та здатність діяти в щільній системі ППО супротивника стали головними уроками.
У березні 2026 року ізраїльський F-35I вперше в світовій історії збив пілотований винищувач — іранський Як-130. Американські F-35 застосовувалися для підтримки операцій проти «Ісламської держави», ударів по об’єктах хуситів у Червоному морі та в інших сценаріях. Машина показала здатність повертатися на базу навіть після складних місій у високоризикованому середовищі.
Виробництво, партнерства та економіка
На початок 2026 року в експлуатації перебувало майже 1300 літаків. У 2025-му програма поставила рекорд — 191 машину. Вартість одного F-35A в останніх партіях знизилася до рівня близько 82–95 млн доларів за одиницю залежно від комплектації (за даними програми).
Виробництво розподілено між країнами-партнерами: Італія збирає крила, Великобританія — хвостове оперення, Японія та інші учасники теж мають локальні лінії. Це створює робочі місця та технологічні компетенції в союзників. Серед операторів — США, Ізраїль, Великобританія, Італія, Японія, Австралія, Норвегія, Нідерланди, Польща, Південна Корея та інші. Кілька європейських країн, що межують із зоною нестабільності, вже отримали або замовили F-35, посилюючи загальний потенціал колективної оборони.
Модернізація та майбутнє платформи
Програма не стоїть на місці. Tech Refresh 3 (TR-3) уже почав надходити до військ — це нові процесори та архітектура, необхідні для подальших удосконалень. Block 4 додасть нові види озброєння, покращені сенсори (включно з перспективним радаром APG-85) та можливості взаємодії з безпілотниками.
Незважаючи на типові для великих оборонних програм затримки та перевитрати на етапі розробки, базова конструкція довела свою надійність і бойову ефективність. F-35 планують експлуатувати до 2070–2080-х років. Для багатьох країн він стає не просто літаком, а стандартом, навколо якого будується вся сучасна система управління повітряним боєм і спільних операцій.
Ця машина — яскравий приклад того, як інженерія, сенсорика та мережецентричні принципи зливаються в одному планері. Для тих, хто стежить за розвитком військової авіації, F-35 залишається одним із найцікавіших і найобговорюваніших проєктів сучасності.
