Гром-2, відомий також під назвою Сапсан, — це повністю український оперативно-тактичний ракетний комплекс, розроблений КБ «Південне» та виготовлений на потужностях «Південмаш» разом із Павлоградським хімічним заводом. Одноступенева твердопаливна балістична ракета завдовжки 7–7,2 метра несе бойову частину масою 480–500 кг і здатна уражати стаціонарні цілі на відстані до 500 км у версії для Збройних сил України. Експортна модифікація обмежена 280 км відповідно до міжнародних режимів контролю, але вітчизняний варіант розкриває весь закладений потенціал — швидкість до 6 Махів, маневрену траєкторію та високу точність навіть в умовах радіоелектронної боротьби.
Комплекс використовує мобільну пускову установку на десятиосному шасі високої прохідності, яка несе одразу дві ракети в транспортно-пускових контейнерах. Запуск відбувається за мінометним типом — ракета виштовхується з контейнера пороховим акумулятором тиску, після чого вмикається маршовий двигун. Це забезпечує мінімальний час підготовки та високу живучість розрахунку. Станом на 2026 рік Гром-2 пройшов бойові випробування, включно з успішними ударами на дальність близько 300 км, і перейшов у серійне виробництво.
Система стала важливим елементом української стратегії глибоких точкових ударів по командних пунктах, складах боєприпасів, аеродромах та вузлах логістики противника. Тверде паливо, комбінована система наведення та аеробалістична траєкторія з маневрами на кінцевій ділянці роблять перехоплення вкрай складним для більшості наявних засобів ППО.
Історія створення та шлях до серійного виробництва
Корені проєкту сягають середини 1990-х років, коли після розпаду Радянського Союзу українські конструктори розпочали роботу над власним оперативно-тактичним комплексом, здатним замінити застарілі «Точку-У». Спочатку ідея носила назву «Борисфен» і розглядалася як елемент неядерного стримування. У 2013 році проєкт відродили під назвою «Гром», експортна версія отримала позначення Гром-2. Зацікавленість виявили іноземні партнери, зокрема Саудівська Аравія, що дало додатковий імпульс розробці.
Прототипи шасі та двигунів з’явилися в 2016–2018 роках. На парадах і виставках демонстрували макети та окремі вузли. Війна 2014 року та повномасштабне вторгнення 2022-го різко прискорили всі процеси. У серпні 2022 року уклали перший державний контракт на дослідний зразок. Випробування двигунів, систем наведення та пускових установок пройшли успішно в 2023–2024 роках. У травні 2025 року зафіксовано перше підтверджене бойове застосування — ураження об’єкта на відстані близько 300 км. У червні 2025 року офіційно запустили серійне виробництво.
На початок 2026 року комплекс уже застосовувався системно. Українські інженери за три з невеликим роки активної роботи пройшли шлях від дослідних зразків до бойової експлуатації. Це стало можливим завдяки кооперації підприємств різних регіонів: шасі збирали в Харкові, паливо та двигуни — в Павлограді, фінальну збірку та інтеграцію — в Дніпрі. Кожен етап відображав здатність української оборонної промисловості працювати в умовах постійних загроз і обмежених ресурсів.
Технічні характеристики ракети Гром-2
Ракета являє собою одноступеневу конструкцію з моноблочним корпусом і твердопаливним двигуном. Довжина виробу становить 7–7,2 метра, діаметр в українській версії сягає 900–924 мм. Стартова маса ракети — близько 3–3,3 тонни, разом із транспортно-пусковим контейнером — приблизно 3,5 тонни. Двигун розвиває тягу порядку 17 500 кгс і працює на суміші перхлорату амонію, алюмінієвого порошку та спеціального сполучного. Таке паливо забезпечує швидке наростання тяги та високу питому імпульсну характеристику.
Мінімальна дальність стрільби — 50 км. Максимальна для експортної версії обмежена 280 км, а для Збройних сил України доведена до 500 км. Швидкість на кінцевій ділянці траєкторії сягає 6 Махів — це понад 2000 м/с. Політ на дальність 300 км займає всього 3–5 хвилин, що залишає противнику вкрай мало часу на реагування.
Траєкторія може бути як класичною балістичною, так і аеробалістичною з маневрами за висотою та напрямком на кінцевій ділянці. Кероване сопло та відокремлювана головна частина дозволяють ракеті виконувати «стрибки» та зміни курсу, суттєво ускладнюючи роботу систем перехоплення.
| Параметр | Експортна версія Гром-2 | Вітчизняна версія для ЗСУ (Сапсан) |
| Максимальна дальність | 280 км | до 500 км |
| Діаметр ракети | 600 мм | 900–924 мм |
| Маса бойової частини | 480 кг | 480–500 кг |
| Тип двигуна | Твердопаливний | Твердопаливний (тяга ~17 500 кгс) |
| Швидкість польоту | до 6 Махів | до 6 Махів (термінальна >2000 м/с) |
(Дані за відкритими матеріалами КБ «Південне» та спеціалізованими українськими джерелами.)
Бойова частина та варіанти ураження цілей
Бойова частина масою 480–500 кг — одна з головних переваг комплексу. Вона може бути виконана в моноблочному або касетному варіанті. Моноблочна осколково-фугасна чи проникна модифікація створює зону ураження понад 10 000 м² і ефективна проти укріплених командних пунктів, ангарів, складів боєприпасів та підземних об’єктів. Проникна версія зі сповільненим вибуховим пристроєм здатна пробивати захисні перекриття та детонувати всередині цілі.
Касетний варіант оснащується осколково-фугасними суббоєприпасами та покриває площу 2–3 гектари. Це робить його оптимальним для ураження скупчень техніки, позицій ППО або логістичних вузлів. В реальних умовах такий заряд дозволяє одним пуском вивести з ладу значний обсяг матеріальних засобів противника, мінімізуючи потребу в повторних ударах.
Управління польотом комбіноване. На більшій частині траєкторії працює інерційна система з корекцією за сигналами супутникової навігації (GPS та аналоги). На кінцевій ділянці підключаються головки самонаведення чотирьох типів: радіолокаційна, електрооптична, інфрачервона або комбінована. Це дозволяє уражати як стаціонарні, так і обмежено рухомі цілі з високою точністю — за оцінками, кругова ймовірна помилка становить десятки метрів, а при використанні термінального самонаведення може знижуватися до одиниць метрів.
Система зберігає працездатність навіть при активному радіоелектронному придушенні. Багаторежимність наведення та можливість вибору типу головки залежно від характеру цілі роблять комплекс універсальним інструментом для різних сценаріїв.
Пускова установка та мобільність комплексу
Серце наземної частини — самохідна пускова установка на п’ятиосному (10×10) шасі високої прохідності, розробленому харківськими підприємствами. Машина оснащена двигуном Deutz потужністю 600 к.с., незалежною торсіонною підвіскою та може розвивати швидкість до 90 км/год. П’ята вісь керована, що поліпшує маневреність. Колеса частково прикриті для зниження теплової помітності.
Установка несе дві ракети в герметичних транспортно-пускових контейнерах. Підготовка до пуску займає мінімальний час завдяки твердому паливу — немає потреби в заправленні на позиції. Після пострілу комплекс швидко змінює позицію («shoot-and-scoot»), що різко підвищує його живучість. До складу дивізіону входять також транспортно-заряджальні машини та машини управління. Робочий температурний діапазон — від –40 до +50 °C, що дозволяє експлуатувати техніку в будь-яких кліматичних умовах України.
Переваги Гром-2 в умовах сучасного бою
Твердопаливна схема дає головну тактичну перевагу — швидкість реакції. Розрахунок отримує цілевказання, висувається на позицію, здійснює пуск і негайно відходить. Немає тривалої підготовки, характерної для рідинних ракет. Маневрена аеробалістична траєкторія та висока термінальна швидкість знижують імовірність перехоплення навіть просунутими зенітними комплексами.
Потужна бойова частина дозволяє вирішувати завдання, які раніше вимагали кількох ракет меншого калібру або авіаційних ударів. Повністю українське виробництво шасі, двигуна, палива та систем наведення зменшує залежність від зовнішніх поставок і спрощує логістику. За досвідом аналізу подібних систем, саме поєднання дальності, швидкості та мобільності перетворює Гром-2 на серйозний фактор стримування та інструмент для завдання превентивних ударів по критичній інфраструктурі противника.
Порівняння версій та місце серед аналогів
Експортна та вітчизняна версії відрізняються насамперед дальністю та діаметром ракети. Українська модифікація використовує більший запас палива та потужнішу конструкцію, що дозволяє зберігати важку бойову частину на максимальній дальності.
У порівнянні з іншими оперативно-тактичними комплексами Гром-2 вирізняється більшим вагою бойової частини при зіставній або більшій дальності та суттєво вищою термінальною швидкістю. Це дає перевагу в кінетичному впливі та складності перехоплення. Комплекс органічно доповнює інші засоби ураження, що перебувають на озброєнні ЗСУ, створюючи багатошарову систему глибокого вогневого впливу.
Перспективи розвитку та значення для оборони України
Серійне виробництво, запущене в 2025 році, продовжує нарощувати темпи. Перші бойові застосування підтвердили розрахункові характеристики та виявили напрями для подальшого вдосконалення — поліпшення головок самонаведення, підвищення перешкодозахищеності та можливе розширення номенклатури бойових частин.
Гром-2 вже сьогодні дозволяє українським силам завдавати ударів на оперативну глибину без залучення авіації та з мінімальним ризиком для особового складу. Це не просто нова ракета — це демонстрація того, на що здатна національна оборонна промисловість, коли ставка зроблена на власні інженерні кадри та технологічний суверенітет. В умовах затяжного конфлікту такі системи стають одним із ключових елементів стратегії, що дозволяє переносити вогонь на територію агресора та захищати власні тили.
Розвиток комплексу триває, і наступні етапи напевно принесуть ще більш вражаючі результати.
