Основна ракетна загроза для Ізраїлю формується одразу на трьох фронтах. З півдня, із сектора Газа, угруповання ХАМАС і «Ісламський джихад» запускають тисячі примітивних, але дешевих і масових ракет малої та середньої дальності. З півночі, з Лівану, «Хезболла» застосовує один із найбільших у світі арсеналів — від короткоствольних снарядів до важких ракет із корисним навантаженням у сотні кілограмів. Прямо з Ірану під час обмінів ударами 2024–2026 років прилітали сотні балістичних ракет середньої дальності, частина з яких несла касетні бойові частини й використовувала маневрувальні бойові головки.
Ці системи суттєво відрізняються за технологією, точністю та тактикою застосування. Короткі ракети з Гази насамперед є інструментом психологічного та економічного тиску: вони зривають нормальне життя, змушують людей ховатися в укриттях і завдають шкоди сільському господарству та туризму. Ліванські та іранські засоби здатні уражати глибші цілі й створювати реальну загрозу для інфраструктури. За останні два десятиліття арсенали супротивників еволюціонували: від саморобних труб із порохом до ракет із GPS-наведенням і елементами гіперзвукових технологій.
Розуміння конкретних типів допомагає зрозуміти, чому навіть за високої ефективності ізраїльської системи ПРО «Залізний купол», «Праща Давида» та «Стріла» окремі ракети все ж прориваються і чому нападники продовжують удосконалювати тактику залпового насичення.
Ракетні обстріли з сектора Газа: саморобні снаряди та їхня еволюція
Усе почалося 2001 року, коли в Газі зібрали перші примітивні ракети «Кассам». Їх виготовляли буквально в гаражних умовах: сталеві труби, пороховий двигун, невеликий заряд вибухівки. Дальність перших зразків ледь сягала 5–6 км, точність була вкрай низькою — більшість падала в пустелі чи в морі. Однак уже тоді вони стали символом опору та інструментом, який порушував спокій прикордонних міст на кшталт Сдерота.
З часом виробництво налагодили на потік. З’явилися модифікації «Кассам-2» і «Кассам-3» із дальністю до 10–12 км і бойовою частиною 10–20 кг. Паралельно почали використовувати реактивні снаряди типу «Град» — або контрабандні, або зібрані за зразком. 2012 року вперше застосували іранські «Фаджр-5» (дальність до 75 км), які вже діставали до Тель-Авіва. До 2021 року арсенал поповнився моделями M-75 (75 км, бойова частина близько 70 кг), R-160 (до 120 км) і J-80. Найдальнобійнішою стала сирійська M-302 — до 200 км.
Головна сила цих ракет не в точності, а в кількості та дешевизні. У пікові періоди — 2008, 2014, 2021 і особливо 2023 рік — за добу випускали тисячі снарядів. У перший день повномасштабної ескалації восени 2023-го лише з Гази прилетіло близько 5000 ракет і мінометних снарядів. Багато перехоплював «Залізний купол», але навіть 5–10 % проривів створювали хаос: закривалися школи, зупинявся транспорт, люди цілодобово сиділи в захищених кімнатах. Виробництво в Газі частково місцеве, частина компонентів надходить через тунелі з Єгипту. Це дає змогу підтримувати високий темп навіть під ударами.
- «Кассам» і його модифікації — основна маса, дешеві, примітивні, психологічна зброя.
- «Град» і аналоги — залповий вогонь на 40–55 км, вища щільність ураження.
- «Фаджр-5» і M-75 — уже середня дальність, загроза для центру країни.
- R-160 і M-302 — найдальнобійніші в арсеналі Гази, рідкісні, але показові.
Незважаючи на низьку точність, ці ракети змушують Ізраїль тримати в постійній готовності всю систему раннього попередження та дорогу систему ПРО. Кожен запуск — це ще й медійний ефект, який угруповання активно використовують.
Арсенал «Хезболли»: від коротких «Градів» до важких Fateh-110
На півночі ситуація принципово інша. «Хезболла» має, за різними оцінками, 150–200 тисяч ракет і ракетних снарядів різної дальності. Це не лише іранські поставки, а й сирійські, і навіть деякі російські зразки, отримані через треті країни. Арсенал поділено приблизно так: близько 40 тисяч короткоствольних «Градів» (15–20 км), 80 тисяч середніх типу «Фаджр-3/5» і «Раад» (до 100 км), близько 30 тисяч важких «Зільзал» і Fateh-110/M600 (200–300 км із корисним навантаженням до 500 кг). Є й кілька десятків старих сирійських «Скад» C/D з дальністю до 700 км.
З жовтня 2023 року обстріли півночі Ізраїлю стали майже щоденними. «Хезболла» використовує як некеровані снаряди для створення «вогневого валу», так і точніші ракети з GPS-наведенням по військових об’єктах і населених пунктах. В окремі дні випускали по 100–150 ракет і більше. Частину з них перехоплює ізраїльська ПРО, але решта викликає пожежі в лісах Галілеї, пошкоджує будинки в Кір’ят-Шмоні, Цфаті, Нагарії й змушує десятки тисяч жителів евакуюватися на місяці та роки.
Особливість ліванського арсеналу — можливість вести тривалу війну на виснаження. Підземні сховища та мобільні пускові установки дозволяють зберігати живучість навіть під відповідними ударами. Важкі Fateh-110 з відносно точним наведенням уже становлять загрозу не лише прикордонню, а й глибшим районам. У 2023–2026 роках саме ці ракети найчастіше ставали причиною жертв і серйозних руйнувань на півночі.
Балістичні удари з Ірану: Emad, Ghadr, Kheibar Shekan і Fattah
Прямі запуски балістичних ракет з Ірану — це вже інший рівень загрози. У квітні та жовтні 2024 року, а потім у ході ескалацій і війни 2025–2026 років Іран випустив сотні таких ракет. Основні типи, які застосовували: Emad і Ghadr (удосконалені версії Shahab-3, дальність 1600–1800 км, бойова частина близько 750 кг, рідинні, відносно точні для свого класу), Kheibar Shekan (твердопаливна, ~1450 км, маневрувальна бойова частина 450–600 кг) і Fattah-1 (заявлена як гіперзвукова з маневрувальною бойовою частиною MaRV, дальність близько 1400 км).
На відміну від примітивних ракет з Гази, іранські балістичні засоби виходять на навколоземну траєкторію, розвивають швидкість у кілька Махів і пікірують на ціль. Частина ракет 2026 року несла касетні бойові частини — це збільшує площу ураження й ускладнює перехоплення. Тактика насичення (одночасний запуск десятків і сотень цілей разом із дронами) розрахована на перевантаження ізраїльської та союзницької ПРО. В окремих епізодах 2025–2026 років кілька ракет усе ж долетіли, спричинивши руйнування та поранення, зокрема в центральних районах.
Іран також передає технології та компоненти своїм союзникам. Саме тому в арсеналі «Хезболли» і навіть окремих груп у Газі з’являються досконаліші зразки. Хусити з Ємену час від часу теж запускають балістичні ракети (типу Burkan або заявлені «Палестина-2») в бік Ізраїлю — зазвичай у межах «солідарних» акцій, але ці удари поки що мають радше демонстраційний характер і частіше перехоплюються.
Порівняльна таблиця основних ракетних систем
Щоб краще зрозуміти різницю в можливостях, ось зведена таблиця ключових типів, які реально застосовували проти Ізраїлю в останні роки.
| Ракетна система | Фронт / Угруповання | Дальність (км) | Бойова частина (кг) | Особливості |
| Кассам (модифікації) | Газа / ХАМАС | 5–12 | 5–20 | Примітивна, місцеве виробництво, низька точність |
| M-75 / Фаджр-5 | Газа | 75 | ~70 | Іранські технології, середня дальність |
| Fateh-110 / M600 | Ліван / Хезболла | 200–300 | ~500 | GPS у деяких версіях, важка бойова частина |
| Emad / Ghadr | Іран (прямі удари) | 1600–1800 | ~750 | Рідинні, покращена точність |
| Kheibar Shekan | Іран | ~1450 | 450–600 | Твердопаливна, маневрувальна бойова частина |
| Fattah-1 | Іран | ~1400 | — | Заявлена гіперзвукова з MaRV |
Дані про типи та характеристики зібрано з кількох незалежних джерел, зокрема заяв ізраїльських військових та відкритих аналітичних матеріалів. Таблиця показує, як від примітивних снарядів малої дальності загроза переходить до високошвидкісних балістичних систем з елементами подолання ПРО.
Як ракетні обстріли впливають на життя людей в Ізраїлі
За кожним типом ракет стоїть не лише технічна характеристика, а й реальна людська історія. На півночі країни цілі спільноти вже понад два роки живуть у стані постійної готовності. Вранці сирена — і люди біжать у захищені кімнати чи підземні укриття. Діти з раннього віку знають, що робити при звуку тривоги. Школи то відкриваються, то переходять на дистанційне навчання. Фермери на кордоні з Ліваном не можуть нормально працювати на полях — надто високий ризик.
У центральних районах, куди іноді долітають далекобійніші ракети, ефект інший. Тут рідше, але наслідки важчі: зруйновані будівлі, поранення, іноді жертви. Навіть коли «Залізний купол» і «Стріла» збивають 90–95 % цілей, решта одиниць створює відчуття вразливості. Економіка зазнає величезних втрат — від евакуації та простою бізнесу до витрат на утримання систем ПРО. Водночас ізраїльське суспільство демонструє разючу адаптивність: життя триває, люди повертаються в прикордонні райони, коли обстановка трохи стабілізується, і продовжують будувати плани.
Найважливіше — навіть за високого відсотка перехоплень сам факт постійної загрози змінює психологію цілого покоління. Діти, які виросли під сиренами, дорослі, які роками не можуть повернутися додому на північ, — це та ціна, яку суспільство платить щодня.
Еволюція загрози і чому вона залишається актуальною
За 25 років ракетна загроза Ізраїлю пройшла шлях від саморобних труб до балістичних ракет із маневрувальними бойовими головками. Супротивники вчаться на помилках: збільшують дальність, точність, використовують касетні частини та тактику залпів. Іран виступає головним постачальником технологій і готових систем для своїх союзників. «Хезболла» зберігає величезний запас, який дозволяє вести війну на виснаження. Угруповання в Газі, попри важкі удари, продовжують відновлювати виробництво.
Ізраїль у відповідь удосконалює багатошарову ПРО, розвиває розвідку та завдає превентивних ударів по пускових установках і складах. Однак повністю усунути загрозу поки що не вдається — надто великі арсенали, надто різноманітні способи запуску. Ситуація залишається динамічною: кожен новий раунд ескалації показує, як швидко нападники адаптуються і які нові комбінації ракет і дронів вони готові застосувати.
Розуміння, якими саме ракетами обстрілюють Ізраїль сьогодні, допомагає не лише стежити за новинами, а й усвідомлювати глибину та багатогранність поточного протистояння. Це не просто окремі інциденти, а ціла система, яка продовжує розвиватися і вимагає постійної уваги та ресурсів від усіх учасників.
