Поширений ярлик «Мураєв — зять Рабиновича» має під собою реальну, проте непряму основу. Євгеній Мураєв у 2005–2017 роках був одружений на Валерії Тарановій, племінниці Вадима Рабиновича. Саме це родинне зв’язання по лінії дружини ввело політика в густу мережу харківських елітних зв’язків, які стрімко прискорили його шлях від регіонального бізнесмена до власника телеканалів і лідера власної партії.
Політичний тандем із Рабиновичем в «Опозиційній платформі — За життя», спільні медіапроєкти та подальший гучний розрив у 2018 році сформували стійкий образ амбітного політика, який вирвався з-під впливу старших партнерів. Станом на 2026 рік Мураєв мешкає в Пекіні з родиною, веде YouTube- і RuTube-канали, дає інтерв’ю, тоді як в Україні проти нього тривають судові процеси за обвинуваченням у державній зраді.
Розбираючись в цій історії без спрощень, бачиш типову для української політики картину: переплетення старих харківських кланів, приватизаційних схем 90-х, медійних ресурсів і особистих амбіцій, де сімейні узи стали трампліном, але не гарантували вічної лояльності.
Харківське коріння та перші кроки Євгенія Мураєва
Євгеній Володимирович Мураєв народився 2 грудня 1976 року в Зміїві Харківської області в родині, тісно пов’язаній з місцевою елітою. Батько, Володимир Кузьмич, за радянських часів обіймав керівні посади в профспілках, а після 1991-го очолив будівельне підприємство «Рапід». Мати викладала хімію у виші. Ще в шкільні роки Мураєв виявив організаторські здібності — очолював піонерську дружину, пізніше серйозно займався боксом і навіть керував харківською федерацією цього виду спорту.
Освіту він здобув блискучу: фізико-математичний ліцей № 27 у Харкові, потім з відзнакою економічний факультет Харківського національного університету імені Каразіна за спеціальністю «фінанси і кредит». Другу вищу — юридичну — закінчив уже будучи народним депутатом. Ранній бізнес Мураєва був пов’язаний із торгівлею нафтопродуктами: він керував компаніями «Анклав» і «МКМ-Харків». Ці роки загартували його в жорсткому конкурентному середовищі харківського ринку 2000-х, де зв’язки важать більше за формальні посади.
У 2006 році Мураєв уперше пройшов до Харківської обласної ради від проєкту «Віче». Через чотири роки став головою Зміївської районної державної адміністрації. Це призначення багато хто пов’язує не лише з особистими якостями, а й із протекцією тестя — Олега Таранова, впливового харківського діяча, екс-депутата та учасника приватизаційних процесів. Саме тут починається нитка, яка згодом приведе до гучного ярлика «Мураєв — зять Рабиновича».
Перша дружина Валерія Таранова та справжні сімейні узи
У 2005 році Євгеній Мураєв одружився з Валерією Тарановою (до шлюбу), донькою Олега Вадимовича Таранова — банкіра, екс-депутата Верховної Ради II скликання та значного гравця харківської приватизації. У пари народилися два сини: Михайло 2007 року та Ігор 2009-го. Шлюб тривав до квітня 2017 року і завершився гучним розлученням із поділом майна — Мураєв передав колишній дружині квартиру в Харкові та цінні речі.
Олег Таранов і Вадим Рабинович належали до одного «старого харківського клану». Вони навчалися в одному автодорожньому інституті, зберігали зв’язки ще з радянських часів, коли Рабинович був відомий як «цеховик». Саме через цей ланцюжок — дружина → її батько Таранов → його старі знайомства — Рабинович став «родичем Мураєва по лінії дружини». Більше того, за деякими даними, Валерія вважала Рабиновича своїм дядьком. Тому ярлик «зять» міцно прижився в медіа та політичному фольклорі, хоча формально Рабинович доводився Мураєву не тестем, а дядьком дружини.
Ці неформальні узи відкрили Мураєву доступ до ресурсів і захисту в критичні моменти кар’єри, особливо коли 2014 року він придбав телеканал NewsOne.
Чому Мураєва стійко називають зятем Рабиновича
Громадське сприйняття часто спрощує складні родинні та ділові зв’язки до однієї ємної формули. Для багатьох українців і журналістів «Мураєв — зять Рабиновича» стало синонімом приналежності до певного кола — харківських еліт із проросійським ухилом, пов’язаних із медіа та опозиційною політикою.
Реальність виглядає інакше: прямого сватання не було, проте існувала густа павутина, де сімейні узи перепліталися з бізнесом і політикою. У лютому 2014 року структури, близькі до Мураєва (за деякими даними, з участю Олега Мураєва), придбали в Рабиновича новинний канал NewsOne. Ця подія зміцнила репутацію Мураєва як людини з «команди» Рабиновича, хоча формально він уже вибудовував власні позиції.
У харківському політичному середовищі такі ярлики живуть довго — вони зручні і для прихильників, і для опонентів. Вони миттєво малюють картину «людини системи», навіть якщо реальна історія складніша й охоплює елементи особистої амбіції, а не лише спадкових зв’язків.
Політичний союз із Вадимом Рабиновичем та розквіт «За життя»
Після подій 2014 року шляхи Мураєва і Рабиновича зійшлися у великій політиці. Обидва опинилися в «Опозиційному блоці», потім разом розвивали проєкт «Опозиційна платформа — За життя». Мураєв у 2016–2018 роках обіймав посаду голови політради партії. Разом вони проводили мітинги, запускали ток-шоу і позиціонували себе як альтернативу тогочасній владі.
Канал NewsOne став одним із головних рупорів цього напрямку. Мураєв активно виступав в ефірі, критикував Мінські угоди в тому вигляді, в якому їх реалізовували, говорив про «зовнішнє управління» та необхідність діалогу з Росією. Ці заяви збирали свою аудиторію, але водночас робили його мішенню для обвинувачень у проросійській риториці.
Союз був взаємовигідним: Рабинович отримував яскравого молодого спікера та регіональну підтримку, Мураєв — загальнонаціональну трибуну і захист старшого партнера. Однак уже тоді лунали розмови, що Мураєв розглядає політику не як «бізнес-проєкт для ситої старості», а як можливість реалізувати власне бачення країни.
Розлучення, розрив і народження партії «НАШІ»
2017–2018 роки стали переломними. Розлучення з Валерією Тарановою співпало в часі з охолодженням відносин із Рабиновичем. 21 вересня 2018 року Мураєв оголосив про вихід із партії «За життя» і створення власного проєкту — партії «НАШІ». У своїй заяві він підкреслив: політика для нього — не ток-шоу і не спосіб забезпечити ситу старість, а серйозний проєкт країни.
«Ми заберемо людей, ідеї, вашу довіру і підтримку. Для нас політика — не бізнес-проєкт... Ми створюємо партію, в якій не буде випадкових людей».
Розрив був публічним і досить жорстким. Рабинович пізніше дрейфував у бік Віктора Медведчука, а Мураєв запустив власний телеканал «НАШ» у листопаді 2018 року. Багато хто розцінив це як спробу вирватися з-під опіки старшого партнера і побудувати незалежний медійно-політичний проєкт.
Медійна імперія: NewsOne, «НАШ» та обвинувачення в пропаганді
Володіння телеканалами стало центральним елементом образу Мураєва. NewsOne, а згодом «НАШ», регулярно обвинувачували в трансляції антиукраїнських наративів, особливо після 2014 року та в період повномасштабного вторгнення. Українська влада та громадські організації вказували на системну критику чинної влади, виправдання певних дій Росії та акцент на «громадянському конфлікті» на сході.
Мураєв і його прихильники відповідали, що канали дають голос тій частині суспільства, яку офіційні медіа ігнорують або стигматизують. У 2022 році партію «НАШІ» заборонили за рішенням суду, а в липні 2023 року СБУ оголосила Мураєву заочну підозру в державній зраді та порушенні рівноправності громадян.
Хронологія ключових подій
| Рік | Подія | Сімейний/політичний контекст | Наслідки |
|---|---|---|---|
| 2005 | Одруження з Валерією Тарановою | Донька Олега Таранова, зв’язки з кланом Рабиновича | Доступ до харківських еліт і протекції |
| 2014 | Придбання NewsOne | Угода в колі, пов’язаному з Рабиновичем | Загальнонаціональна медійна трибуна |
| 2016–2018 | Голова політради «За життя» | Тандем із Рабиновичем | Загальнонаціональна відомість |
| 2017 | Розлучення з Валерією | Охолодження відносин із кланом | Особиста незалежність |
| 2018 | Вихід із партії та створення «НАШІ» | Публічний розрив із Рабиновичем | Власний медійно-політичний проєкт |
| 2022 | Заборона партії «НАШІ» | Еміграція з України | Життя за кордоном |
| 2023 | Заочна підозра СБУ в держзраді | Продовження політичної активності з-за кордону | Кримінальне переслідування |
| 2025–2026 | Життя і робота в Пекіні | Інтерв’ю, YouTube-канал, коментарі | Продовження публічної діяльності |
Нова родина та життя в еміграції
Після розлучення Мураєв пов’язав життя з акторкою та юристкою Катериною Гордієнко. У 2020 році в пари народилася донька, у 2021-му — син. У 2025–2026 роках родина мешкає в Пекіні. Мураєв дає інтерв’ю китайським і російськомовним медіа, веде власні канали, коментує міжнародну повістку та українські події. Він не приховує свого критичного ставлення до курсу Києва і продовжує відстоювати ідеї, які колись озвучував із трибуни Верховної Ради.
Що залишилося за кадром гучного ярлика
Історія «Мураєв — зять Рабиновича» — це не лише про сімейні зв’язки чи політичні союзи. Це історія людини, яка використала всі доступні ресурси харківської еліти, щоб вийти на національний рівень, а потім спробувала побудувати самостійний проєкт. Розрив із Рабиновичем показав, що навіть найміцніші на вигляд узи можуть тріщати, коли амбіції та бачення майбутнього розходяться.
Сьогодні, коли Мураєв коментує події з Пекіна, а в Україні тривають судові процеси, ярлик продовжує жити своїм життям. Він зручний для одних як доказ «чужорідності», для інших — як нагадування про те, як працювала система регіональних кланів в українській політиці 2010-х. Реальна ж картина завжди складніша за будь-яку формулу, навіть найємнішу.
