Оксен Лісовий вже понад три роки очолює Міністерство освіти і науки України — з березня 2023 року, коли Верховна Рада підтримала його кандидатуру 313 голосами. Цей педагог, науковець і фронтовик приніс у систему не лише управлінський досвід, а й особисту історію стійкості, що корениться в дисидентському минулому його родини. Під його керівництвом освіта продовжує трансформуватися: від Нової української школи до будівництва підземних укриттів і оптимізації університетів, попри війну, демографічний спад і кадровий відтік.
У 2025–2026 навчальному році в країні працює близько 12 тисяч шкіл, де навчається приблизно 3,5 мільйона дітей за підтримки майже 373 тисяч педагогів. Понад 4000 навчальних закладів пошкоджено, понад 400 зруйновано повністю, а десятки тисяч учителів залишили професію за останні роки. Лісовий і його команда відповідають на ці виклики конкретними діями: збільшенням фінансування безпеки, пілотними проєктами 12-річної школи та підвищенням престижу вчительської праці через надбавки й заплановані індексації зарплат.
Ключ до розуміння поточного моменту — у поєднанні спадкоємності та оновлення. Реформи, започатковані ще до повномасштабного вторгнення, не зупинилися, а адаптувалися до реалій: діти продовжують навчатися в укриттях і онлайн, університети об’єднуються для підвищення конкурентоспроможності, а наука отримує в п’ять разів більше коштів для молодих дослідників. Це не абстрактні цифри — це щоденна робота тисяч людей, від яких залежить, якою буде Україна через десятиліття.
Корені стійкості: родина, характер і шлях до міністерства
Оксен Васильович Лісовий народився 21 липня 1972 року в Київській області. Його батько, Василь Семенович, був дисидентом, організатором самвидаву, за відкритий лист на захист шістдесятників отримав 11 років таборів. Мати, Віра Лісова, філологиня і правозахисниця, захищала чоловіка в суді й також зазнавала переслідувань. За тиждень до народження сина батька заарештували, родину чекала заслання в Бурятію — там Оксен закінчив третій-четвертий класи, поки батьки боролися за повернення додому. У 1983 році родина нарешті повернулася до Києва.
Ця біографія — не просто факти з анкети. Вона формує людину, для якої свобода слова, українська ідентичність і право на власний шлях — не порожні слова. Після Решетилівського художнього училища та Київського державного інституту культури Лісовий працював учителем у Києво-Могилянському колегіумі, тренером із фехтування, підтримував молодіжну організацію «Січ». З 2010 по 2023 рік очолював Національний центр «Мала академія наук України», де запустив Музей науки на ВДНГ. У 2022 році добровольцем пішов на фронт до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, продовжуючи керувати МАНУ дистанційно.
Коли в березні 2023 року його призначили міністром, багато хто побачив у цьому символ: людина з фронтовим досвідом і дисидентським корінням прийшла відповідати за майбутнє дітей. У 2025 році, після відставки уряду Дениса Шмигаля, Лісовий зберіг посаду в команді Юлії Свириденко — рідкісний випадок спадкоємності в турбулентні часи.
Як змінювалася посада міністра освіти в незалежній Україні
Посада очільника профільного міністерства завжди відображала політичні й соціальні пріоритети країни. У перші роки незалежності міністерство пережило кілька реорганізацій і часту зміну керівників. Після 2014 року акцент змістився на європейську інтеграцію, мовну політику та децентралізацію. Повномасштабне вторгнення 2022 року додало абсолютно новий шар завдань: фізичну безпеку дітей, психологічну підтримку, збереження навчального процесу в умовах обстрілів і окупації.
Попередник Лісового, Сергій Шкарлет, працював у 2020–2023 роках на тлі пандемії та початку війни. До нього були Ганна Новосад, Лілія Гриневич та інші, кожен із яких залишив свій слід — від запровадження зовнішнього незалежного оцінювання до перших кроків Нової української школи. Лісовий прийняв естафету в момент, коли реформи потрібно було не просто продовжувати, а адаптувати до воєнної реальності й прискорювати.
| Період | Міністр | Ключовий контекст і акценти |
|---|---|---|
| 2020–2023 | Сергій Шкарлет | Пандемія, початок повномасштабної війни, адаптація до онлайн-навчання |
| з березня 2023 | Оксен Лісовий | Продовження НУШ, безпека шкіл, оптимізація закладів вищої освіти, 12-річна школа з 2027 року |
Дані узагальнено на основі публічних джерел і офіційних призначень станом на 2026 рік.
Оксен Лісовий на чолі: стиль керівництва та перші результати
Прихід Лісового збігся з потребою одночасно розв’язувати накопичені проблеми й запускати довгострокові зміни. Він одразу окреслив пріоритети: безпеку дітей, підтримку вчителів, конкурентоспроможність вищої освіти та розвиток науки. На відміну від попередників, новий міністр часто наголошує на зв’язку освітньої реформи з європейським курсом України — нарівні з судовою та економічною трансформацією.
За три роки вдалося зрушити з мертвої точки кілька напрямів. Уведено новий Закон про дошкільну освіту (з січня 2025 року), який із вересня 2026 року зобов’язує вивчати англійську мову дітьми 5–6 років. Прийнято Закон про професійну освіту, який дає коледжам більшу автономію та запроваджує нову формулу фінансування з 2027 року. У вищій освіті з’явилися індивідуальні освітні траєкторії, трирічний бакалаврат у пілотах, зимова вступна кампанія та гранти для контрактників за результатами НМТ.
Особлива увага — академічній доброчесності. Лісовий публічно відмовився від ступеня кандидата наук, щоб підкреслити важливість чесності в науці. Це рішення викликало дискусії, але стало сигналом: міністр готовий застосовувати до себе ті самі стандарти, яких вимагає від системи.
Нова українська школа: від концепції до щоденної практики
Реформа Нової української школи (НУШ) — центральний проєкт останніх років. Її суть проста й революційна водночас: перейти від моделі «учитель говорить — діти запам’ятовують» до моделі, де дитина вчиться мислити, працювати в команді, розв’язувати реальні завдання й брати відповідальність за своє навчання. Замість товстих підручників із фактами — проєкти, дослідження, емоційний розвиток і цифрові навички.
До 2026 року реформа охоплює вже кілька паралелей. Перші учні, які почали перший клас за новими стандартами у 2018 році, у 2030-му стануть випускниками 12-річної школи. У 2025 році пілот 12-річної моделі стартував у 30 ліцеях, у вересні 2026-го до нього приєднаються ще 150 закладів по всій країні. Діти зможуть обирати академічний або професійний профіль, а програми стануть гнучкішими.
Уряд щороку виділяє на НУШ близько 3 мільярдів гривень. У 2026 році ці кошти підуть на навчальні матеріали, підвищення кваліфікації вчителів і адаптацію інфраструктури. Для батьків це означає, що їхні діти менше зубритимуть і більше розумітимуть, чому знання важливі. Для вчителів — нові методики та більша творча свобода, хоча й з потребою перевчатися.
Освіта в умовах війни: безпека, адаптація та людська стійкість
Повномасштабне вторгнення завдало освіті найтяжчого удару. Станом на березень 2026 року пошкоджено понад 4000 навчальних закладів, понад 400 зруйновано повністю. Кількість школярів скоротилася приблизно на 250 тисяч порівняно з довоєнним періодом — позначилися й демографічний спад, і виїзд родин за кордон.
Відповідь системи — багаторівнева. Збудовано й відкрито десятки підземних шкіл (33 у прифронтових регіонах до кінця 2025 року, плани довести до 156 і додати ще 47 у 2026-му). На безпеку витрачено понад 11 мільярдів гривень за два роки. У школах з’явилися офіцери безпеки, системи виклику поліції, огорожі. Програма «Безпечна школа» охоплює дедалі більше закладів.
Паралельно розширюється безплатне гаряче харчування — з 2026 року воно доступне учням усіх класів (раніше лише початкова школа та окремі категорії). Для дітей із прифронтових зон і переселенців адаптують програми, запроваджують скорочені курси, посилюють психологічну підтримку. Предмет «Захист України» для старшокласників оновили з урахуванням реального досвіду війни.
Учителі продовжують працювати в неймовірних умовах: в укриттях, при відключеннях світла, під обстрілами. Багато хто поєднує викладання з волонтерством і допомогою армії. Саме вони — справжні герої цієї історії, і держава поступово визнає це не лише словами, а й конкретними рішеннями щодо зарплат.
Зарплати педагогів, відтік кадрів і боротьба за престиж професії
Одна з найгостріших тем — матеріальне становище вчителів. У 2024 році заплановані підвищення на 10–12,6 % не відбулися через брак коштів. У 2025-му запровадили щомісячну надбавку 1000 грн, із вересня підняли до 2000 грн (4000 грн для педагогів на фронтових територіях після податків). У бюджеті 2026 року закладено серйозне підвищення: 30 % з січня та ще 20 % з вересня, плюс 30 % для працівників дитячих садків.
Це найвідчутніші кроки за останні роки, але проблеми лишаються. За даними досліджень, у 2024–2025 навчальному році систему залишили близько 40 тисяч педагогів — майже 12 %. Причини різні: низька базова зарплата в регіонах, перевантаження, вигорання, можливість стабільнішого заробітку в інших сферах чи за кордоном. Деякі громади в 2025 році навіть скоротили премії за престижність праці.
Лісовий неодноразово наголошував: без гідної оплати та поваги до професії реформи залишаться на папері. У 2026 році акцент робиться не лише на цифрах у платіжках, а й на створенні умов — зменшенні бюрократії, підтримці молодих учителів, розвитку системи підвищення кваліфікації.
Вища освіта та наука: оптимізація без втрати якості
В Україні близько 130 закладів вищої освіти. За словами міністра, реально конкурентоспроможні лише близько 20. Тому триває планомірна модернізація мережі — об’єднання філій, створення потужніших університетів із сильними науковими школами. Мета до 2030 року — близько 100 ефективних закладів вищої освіти.
У 2026 році продовжується робота з упровадження наглядових рад, які беруть участь у виборі ректорів і стратегії розвитку. Запроваджуються гранти для першокурсників-контрактників залежно від результатів НМТ та спеціальності. Стипендії студентам планують збільшити більш ніж удвічі — до рівня понад 4000 грн з вересня 2026 року.
У науці фінансування для молодих дослідників зросло майже вп’ятеро. Це важливий сигнал: країна хоче не лише зберігати, а й залучати таланти, які інакше виїжджають. Нові пріоритети охоплюють дослідження, пов’язані з обороною, відновленням і європейською інтеграцією.
Цифровізація, інновації та погляд у майбутнє
Цифрова трансформація освіти розпочалася задовго до війни, але саме воєнні роки прискорили її. Платформи для дистанційного навчання, електронні щоденники, доступ до світових ресурсів стали нормою. «Мала академія наук», яку багато років очолював Лісовий, продовжує розвивати олімпіадний рух і наукові проєкти для школярів навіть в умовах війни.
У 2026 році планується подальший розвиток цифрової інфраструктури, інтеграція штучного інтелекту в освітні процеси та посилення медіаграмотності. Діти, які сьогодні навчаються в укриттях із планшетами, завтра мають бути готовими до світу, де технології змінюють усе — від роботи до громадянської участі.
Що чекає систему далі: 2026–2030 і людський фактор
Повний перехід на 12-річну школу завершиться до 2027 року, коли перші «нушівські» першокласники дійдуть до випуску. Пілоти в ліцеях уже показують, як працює профілізація та вибір предметів. Батькам, чиї діти зараз у 5–7 класах, варто стежити за оновленнями програм — вони стануть практичнішими й менш перевантаженими.
Для вчителів 2026 рік може стати переломним завдяки запланованим підвищенням зарплат і новим надбавкам. Для студентів — зростанням стипендій і більшою гнучкістю навчання. Для всієї країни — черговим кроком до освітньої системи, яка не просто передає знання, а формує громадян, здатних відновлювати й розвивати Україну.
Освіта в 2026 році — це не лише про уроки та екзамени. Це про те, як нація зберігає себе в найжорстокішій війні сучасності й водночас готується до мирного, європейського майбутнього. Оксен Лісовий і його команда працюють саме в цій точці перетину — між виживанням сьогодні та будівництвом завтра. І від того, наскільки успішно їм це вдасться, залежить не лише якість знань дітей, а й якість країни, в якій вони житимуть.
