В Україні під час воєнного стану двотижневий термін попередження при звільненні за власним бажанням зберігається в більшості ситуацій, але закон чітко визначає винятки для тих, чиє життя і здоров’я перебувають під прямою загрозою через бойові дії. Працівник може вказати в заяві будь-яку зручну дату розірвання договору, якщо підприємство розташоване в зоні активних боїв і існує реальна небезпека. Однак це правило не діє для працівників, яких примусово залучено до суспільно корисних робіт або які працюють на об’єктах критичної інфраструктури — для них відпрацювання залишається обов’язковим.
У звичайних випадках, коли загрози немає або людина працює в тиловому регіоні, процедура лишається попередньою: потрібно письмово повідомити роботодавця за два тижні. Закон ураховує й інші поважні причини — вагітність, догляд за хворою дитиною чи переїзд, — дозволяючи скоротити або повністю скасувати термін. Головне — правильно оформити документи й розуміти, де закінчується право працівника і починаються інтереси держави щодо підтримки життєво важливих служб.
У Росії спеціальних норм на воєнний час для цивільних працівників не запровадили. Там діє стандартна стаття 80 Трудового кодексу зі звичними винятками при виході на пенсію, призові до армії або укладанні контракту на військову службу. Угода сторін завжди дозволяє розійтися в будь-який день.
Правова основа регулювання відпрацювання в умовах воєнного стану
Трудові відносини в Україні під час воєнного стану регулює спеціальний Закон № 2136-IX, ухвалений у березні 2022 року і чинний з наступними змінами. Він не скасовує Кодекс законів про працю, а лише доповнює його особливими правилами, які враховують реалії війни. Стаття 38 КЗпП і надалі вимагає письмового попередження роботодавця за два тижні при звільненні за власним бажанням. Цей час потрібен роботодавцю, щоб знайти заміну, передати справи й не залишити колектив без ключового фахівця.
Закон 2136-IX запроваджує важливе пом’якшення саме для тих, хто фізично перебуває в небезпеці. Якщо в районі розташування підприємства ведуться бойові дії і існує загроза життю чи здоров’ю працівника, він має право розірвати договір у строк, указаний у заяві. Це не примха, а механізм захисту людини в екстремальних обставинах. При цьому законодавець чітко обумовив винятки: правило не поширюється на тих, кого залучено до суспільно корисних робіт, і на працівників критичної інфраструктури. Держава свідомо зберігає за собою можливість утримувати кадри там, де від їхньої присутності залежить життєзабезпечення мільйонів людей.
Коли можна звільнитися без двотижневого відпрацювання
Ситуації, в яких термін попередження скорочується або зникає зовсім, поділяються на кілька груп. Перша й найважливіша — безпосередня загроза через війну.
- Працівник працює на підприємстві в районі активних бойових дій, і існує реальна небезпека для його життя та здоров’я. У заяві можна вказати дату звільнення навіть на наступний день після подання.
- Застосовуються загальні поважні причини зі статті 38 КЗпП: вагітність, необхідність догляду за дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю, догляд за хворим членом сім’ї (потрібен медичний висновок), переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка/дружини на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу, вихід на пенсію.
- Досягнуто згоди сторін — роботодавець і працівник можуть домовитися про будь-який день звільнення, навіть у день подання заяви.
- Працівник надає невикористану відпустку з наступним звільненням — датою розірвання договору стане останній день відпустки.
В усіх цих випадках важливо не просто написати «прошу звільнити без відпрацювання», а чітко вказати підставу і, де потрібно, додати підтвердні документи. Електронне подання заяви (через електронну пошту з повідомленням про прочитання, месенджери або державні сервіси) повністю законне.
Не всі категорії працівників отримали пом’якшення. Закон спеціально захищає безперервність роботи стратегічно важливих об’єктів.
Працівники, примусово залучені до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, зберігають обов’язок попередити роботодавця за два тижні. Те саме стосується працівників об’єктів критичної інфраструктури — енергетики, транспорту, зв’язку, водопостачання, охорони здоров’я. Для них двотижневий термін залишається обов’язковим, навіть якщо підприємство перебуває в зоні бойових дій. Логіка проста: заміна такого фахівця потребує часу, а його раптовий відхід може вплинути на роботу цілих регіонів.
Якщо людина не належить до цих категорій, але просто хоче піти швидше без поважної причини, роботодавець має право наполягти на відпрацюванні. В іншому разі дні відсутності можуть кваліфікувати як прогул, що дає підставу для дисциплінарного стягнення або звільнення з ініціативи роботодавця. У воєнний час суди та інспекції праці особливо уважно ставляться до балансу інтересів: право людини на безпеку не має перетворюватися на інструмент масового залишення робочих місць у тилу.
| Ситуація | Чи потрібне відпрацювання 2 тижні | Підстава | Важливі нюанси |
|---|---|---|---|
| Зона активних бойових дій + загроза життю | Ні (крім винятків) | Ст. 4 Закону № 2136-IX | Дата в заяві — будь-яка. Доводити загрозу не обов’язково документально, достатньо контексту регіону. |
| Критична інфраструктура або суспільно корисні роботи | Так, обов’язково | Ст. 4 Закону № 2136-IX | Навіть за загрози життю. Держава пріоритезує безперервність роботи. |
| Поважні причини (вагітність, догляд за дитиною, хвороба родича) | Ні або скорочене | Ст. 38 КЗпП | Потрібні підтвердні документи. Термін може бути нульовим за бажанням працівника. |
| Звичайна ситуація без особливих обставин | Так, 14 календарних днів | Ст. 38 КЗпП | Термін відраховується з дня, наступного за днем отримання заяви роботодавцем. |
Як правильно оформити звільнення: покрокова практика
Процедура починається із заяви. У ній обов’язково вказують дату бажаного звільнення та підставу — особливо важливо це зробити при використанні воєнного винятку. Формулювання може звучати так: «Прошу розірвати трудовий договір за власним бажанням у зв’язку з веденням бойових дій у районі розташування підприємства та існуванням загрози життю і здоров’ю, дата звільнення — [конкретна дата]». Заяву можна надіслати електронною поштою з запитом про прочитання, через месенджер зі збереженням листування або особисто з відміткою про отримання.
Роботодавець не має права відмовити в прийнятті заяви. Якщо людина належить до категорії, де відпрацювання обов’язкове, вона повинна сумлінно виконувати обов’язки протягом цих двох тижнів. При цьому допускається дистанційна робота, якщо це технічно можливо і погоджено. Багато компаній у воєнний час уже перевели частину процесів в онлайн, тому фізична присутність не завжди потрібна.
Після закінчення терміну або настання вказаної дати видається наказ про звільнення, робиться запис у трудовій книжці (або електронній) і проводиться остаточний розрахунок. Якщо роботодавець затягує процес або відмовляється звільняти у вказаний строк без законних підстав, працівник може звернутися до Державної служби України з питань праці або до суду. У воєнний час такі спори розглядаються з урахуванням усіх обставин, і суди частіше стають на бік працівника, коли йдеться про безпеку.
Що відбувається в Росії: ключові відмінності
У Російській Федерації спеціального закону, аналогічного українському 2136-IX, для цивільних працівників не приймали. Стаття 80 ТК РФ діє в звичайному режимі: працівник попереджає роботодавця письмово не пізніше ніж за два тижні. «Відпрацювання» тут — це не обов’язок фізично перебувати на робочому місці будь-якою ціною, а строк для повідомлення. Якщо працівник у цей період перебуває на лікарняному, у відпустці або домовився про дистанційну роботу, фактичне виконання обов’язків може бути мінімальним.
Винятки, що дозволяють звільнитися без двотижневого терміну або зі скороченим, залишаються стандартними: вихід на пенсію, призов на військову службу, укладання контракту про проходження військової служби (зокрема в період спеціальної військової операції), переїзд до нового місця служби чоловіка/дружини-військовослужбовця, вступ до вишу та інші поважні причини, перелічені в законі та роз’ясненнях Роструду. При укладанні першого контракту зі Збройними силами РФ у період мобілізації або воєнного часу роботодавець, як правило, не має права вимагати відпрацювання.
Угода сторін у Росії працює так само гнучко: можна розійтися в будь-який день, якщо обидві сторони не проти. Практика показує, що багато роботодавців ідуть назустріч, особливо коли працівник звільняється через серйозні сімейні або життєві обставини.
Реальні нюанси та часті питання, які виникають на практиці
Багато хто турбується: а що, якщо роботодавець не погоджується з датою і вимагає відпрацювати повні два тижні навіть за наявності воєнного винятку? У такій ситуації потрібно фіксувати все письмово. Відмову роботодавця прийняти заяву або проігнорувати вказану дату можна оскаржити. Судова практика останніх років свідчить, що за наявності загрози життю позиція працівника зазвичай визнається обґрунтованою.
Ще один частий момент — чи можна під час відпрацювання піти на лікарняний або у відпустку. Так, можна. Період непрацездатності чи відпустки не продовжує термін попередження автоматично, але й не зобов’язує людину виходити на роботу. Головне — щоб роботодавець був своєчасно повідомлений.
Для тих, хто працює віддалено або на територіях, де бойові дії вже не ведуться активно, правила ближчі до мирних. Тут двотижневий термін найчастіше зберігається, і його можна скоротити лише за загальними підставами або за домовленістю.
Нарешті, варто пам’ятати про психологічну сторону. У воєнний час рішення звільнитися й змінити життя дається особливо важко. Закон дає інструменти для захисту, але користуватися ними потрібно усвідомлено — з розумінням наслідків для себе, сім’ї та колег. Там, де є реальна загроза, держава надала право піти швидко. Там, де загрози немає, вона залишила механізм, який допомагає зберегти стабільність підприємств та економіки загалом.
Багато працівників у прифронтових регіонах уже скористалися правом на швидке звільнення і переїхали в безпечніші місця, продовжили кар’єру віддалено або влаштувалися на новому місці. Для інших, чиї професії критичні для країни, двотижневий період став часом для спокійної передачі справ і пошуку компромісу. У будь-якому разі знання точних норм дозволяє приймати рішення не під впливом паніки, а спираючись на чіткі правові рамки.
