Характеристики ракети Х-31

Ракета Х-31 — це сімейство надзвукових авіаційних керованих ракет класу «повітря — поверхня», розроблених в СРСР і які досі перебувають на озброєнні російських ВКС. Головна особливість — комбінована силова установка з твердопаливним прискорювачем і прямоточним повітряно-реактивним двигуном, яка дозволяє ракеті підтримувати швидкість близько 1000 м/с майже на всій траєкторії.

Існують дві основні лінії: протирадіолокаційні модифікації (Х-31П та її розвиток Х-31ПД) для знищення РЛС зенітних комплексів і протикорабельні варіанти (Х-31А та Х-31АД) для ураження кораблів водотоннажністю до 4500 тонн. Сучасні версії досягають дальності 180–250 км, що виводить носій за межі досяжності багатьох систем ППО середньої дальності.

Висока маршова швидкість, точність з круговим імовірним відхиленням 2–5 метрів, здатність працювати при вимкненні або перебудові частот цілі та універсальність платформ роблять ці ракети ефективним засобом придушення ППО й ударів по морських цілях навіть в умовах інтенсивної радіоелектронної боротьби.

Історія створення та розвитку

Роботи над ракетою почалися 1975 року в ОКБ «Зірка» (головний конструктор — Г. Хохлов). Причиною стала недостатня дальність і швидкість попередньої протирадіолокаційної ракети Х-27ПС — носій змушений був заходити в зону ураження ЗРК типу Improved Hawk і Nike Hercules.

Перші льотні випробування Х-31П відбулися в травні 1982 року, державні спільні випробування завершилися 1988-го. Протикорабельна Х-31А пройшла випробування 1989 року. Уже тоді ракета вирізнялася застосуванням прямоточного двигуна — рішення, яке раніше використали в важчій П-270 «Москіт».

2012 року розпочалося серійне виробництво модернізованої Х-31ПД зі збільшеною дальністю та широкосмуговою головкою самонаведення. Паралельно розвивалися варіанти Х-31ПК з неконтактним підривачем і Х-31АД з посиленою бойовою частиною. Ці вдосконалення дозволили зберегти актуальність комплексу майже через чотири десятиліття після прийняття на озброєння.

Конструкція та принцип роботи

Ракета виконана за нормальною аеродинамічною схемою з Х-подібним розташуванням крил і рулів. Корпус діаметром 360 мм виготовлений із титанових сплавів і жароміцних сталей із застосуванням композиційних матеріалів. Чотири надзвукових повітрозабірники розташовані по боках і закриті скидними заглушками до виходу на маршовий режим.

Силова установка унікальна для тактичних ракет свого класу: у хвостовій частині розміщено прямоточний повітряно-реактивний двигун 31ДПК, всередині камери згоряння якого на старті перебуває твердопаливний прискорювач. Після розгону до приблизно 1,8 Маха прискорювач вигоряє, заглушки скидаються, і ПВРД починає працювати на гасі, підтримуючи високу швидкість до цілі. Така схема дає перевагу перед суто ракетними двигунами, які втрачають швидкість на пасивній ділянці.

Система наведення комбінована. На маршовій ділянці працює інерційна система, в термінальній фазі — головка самонаведення. У протирадіолокаційних версій ГСН пасивна: вона не випромінює, а приймає сигнали працюючих РЛС противника. При вимкненні випромінювання ракета зберігає в пам’яті останні координати і продовжує політ за інерційною траєкторією з можливістю пікірування або виконання протизенітного маневру «гірка» з перевантаженням до 10–15 g. Протикорабельні варіанти використовують активну радіолокаційну ГСН, здатну виділяти ціль у групі та працювати в умовах перешкод.

Варіанти та їх спеціалізація

Сімейство Х-31 ділиться на дві основні лінії залежно від типу головки самонаведення та бойового завдання.

Протирадіолокаційні ракети призначені для придушення та знищення РЛС зенітних ракетних комплексів середньої і великої дальності, а також інших наземних і корабельних радіолокаційних засобів. Базова Х-31П оснащується змінними пасивними ГСН (Л-111, Л-112, Л-113), які перекривають різні діапазони частот.

Модернізована Х-31ПД отримала широкосмугову ГСН Л-112Е, збільшену до 110 кг бойову частину касетного типу та дальність до 250 км. Варіант Х-31ПК доповнено неконтактним датчиком підриву «Крапля», що дозволяє ефективно уражати РЛС з винесеними вгору антенами висотою до 15 м.

Протикорабельна лінія Х-31А спочатку створювалася для ураження кораблів водотоннажністю до 4500 тонн. Вона оснащена активною радіолокаційною ГСН АРГС-31 і проникною кумулятивно-фугасною бойовою частиною масою близько 94–95 кг. Модифікація Х-31АД зберігає концепцію, але зі збільшеною дальністю та посиленою бойовою частиною.

Існує також навчально-мішенний варіант МА-31, який постачався до США для випробувань систем ППО та артилерії — без бойової частини і ГСН, але з можливістю імітації як низьковисотної протикорабельної, так і висотної протирадіолокаційної траєкторії.

Тактико-технічні характеристики

Основні параметри ракет сімейства Х-31 залежать від конкретної модифікації та умов пуску. Дальність польоту сильно залежить від висоти та швидкості носія: максимальні значення досягаються при пуску з висоти 10–15 км на надзвуковій швидкості носія.

Дані наведено станом на 2026 рік з відкритих джерел, включно зі спеціалізованими військовими довідниками та офіційними описами виробника. Реальна дальність і ефективність залежать від висоти пуску, швидкості носія та умов радіолокаційної обстановки.

Кругове імовірне відхилення становить 2–5 метрів для більшості варіантів. Висота пуску — від 100 метрів до 15 км, швидкість носія — 650–1250 км/год. Ракета здатна виконувати інтенсивні маневри з перевантаженням до 15 g, що ускладнює її перехоплення сучасними зенітними ракетами.

Літаки-носії та тактика застосування

Х-31 інтегрована практично з усіма сучасними тактичними літаками російських ВКС: Су-34, Су-35С, Су-30СМ, Су-27СМ, МіГ-29СМТ/М, МіГ-31 (в окремих конфігураціях), а також з палубними Су-33 і МіГ-29К. Типове підвішування — на авіаційній пусковій установці АКУ-58.

Один Су-34 може нести до чотирьох таких ракет (зазвичай дві), що дозволяє формувати щільні залпи. Тактика застосування протирадіолокаційних варіантів передбачає пуск з великих дистанцій на висоті з подальшим зниженням або польотом на оптимальній висоті для максимальної дальності. Протикорабельні версії частіше використовують низьковисотний профіль польоту з виходом на ціль на гранично малій висоті.

Бойове застосування та актуальність у 2026 році

Вперше ракету застосовано в бойових умовах 2008 року під час конфлікту в Грузії — Су-34 за допомогою Х-31П вивели з ладу грузинські РЛС в районі Горі. Під час спеціальної військової операції на території України російська авіація регулярно використовує Х-31П і Х-31ПД для придушення українських зенітних ракетних комплексів.

Зафіксовано випадки знищення РЛС комплексів «Оса», «Бук» та інших засобів ППО. Висока швидкість польоту скорочує час реакції оборонної сторони, а здатність ракети продовжувати наведення навіть після вимкнення РЛС противника підвищує ймовірність ураження.

Протикорабельні варіанти Х-31А також застосовувалися проти морських цілей, включно з підтвердженими випадками ураження патрульних катерів.

Незважаючи на вік базової конструкції, модернізації 2010-х років — збільшення дальності, нова широкосмугова ГСН, посилена бойова частина — зберігають високу бойову цінність ракети. В умовах, коли противник активно застосовує засоби радіоелектронної боротьби та мобільні РЛС зі швидкою перебудовою частот, здатність Х-31ПД працювати в широкому діапазоні та на великих дистанціях залишається важливою перевагою.

Подальші роботи над удосконаленими головками самонаведення (зокрема, згадки про багаторозділкову Л-130) та можливим розширенням номенклатури носіїв свідчать, що потенціал сімейства ще далеко не вичерпано. Ракета Х-31 продовжує еволюціонувати разом із вимогами сучасного поля бою.