У 2026 році рівень довіри до Володимира Зеленського стабілізувався в межах 58–62 відсотків за даними провідних українських соціологічних служб. Електоральні рейтинги при цьому скромніші — близько 22–23 відсотків готові віддати голос саме за чинного президента, якби вибори відбулися вже завтра. Ці цифри відображають не просто статистику, а складну суміш визнання його ролі в роки війни, втоми суспільства від затяжного конфлікту та постійного пошуку нових облич у політиці.
Коливання рейтингу протягом семи років президентства тісно пов’язані з ключовими подіями: тріумфальним обранням у 2019-му, вибуховим зростанням єдності після лютого 2022 року, поступовим спадом на тлі корупційних скандалів кінця 2025-го та спробами адаптації до нових реалій переговорів у 2026-му. Кожен етап демонструє, наскільки чутливо громадська думка реагує на символічну силу лідера та повсякденні труднощі.
Розуміння цих показників потребує чіткого розмежування понять: загальна довіра часто лишається високою, оскільки люди бачать у президенті фігуру, що уособлює спротив, тоді як готовність голосувати за нього в гіпотетичних виборах враховує й запит на зміни, і конкретні претензії до управління. У воєнний час ця різниця стає особливо помітною.
Від комедійної сцени до президентського крісла: перші кроки та швидкий старт
Навесні 2019 року Володимир Зеленський, відомий передусім як актор і продюсер, несподівано для багатьох вийшов у лідери президентської гонки. У першому турі він набрав близько 30 відсотків, а в другому — понад 73 відсотки голосів проти Петра Порошенка. Це була не просто перемога, а потужний сигнал втоми суспільства від старої політичної еліти.
Вже влітку 2019 року, за даними соціологічної групи «Рейтинг», довіра до нового президента сягала 65 відсотків. Люди чекали швидких змін: боротьби з корупцією, завершення війни на Донбасі, поліпшення економіки. Перші місяці роботи команди «Слуги народу» супроводжувалися високим кредитом довіри, хоча вже тоді почали з’являтися перші тріщини — земельна реформа, кадрові питання та пандемія COVID-19 поступово знижували ентузіазм.
На початок 2022 року електоральний рейтинг Зеленського в гіпотетичних виборах коливався в межах 17–20 відсотків. Довіра також просіла порівняно з піком 2019-го, але лишалася позитивною. Суспільство втомилося від обіцянок і чекало реальних результатів. Саме в цей момент почалася повномасштабна війна, яка кардинально змінила всю картину.
Зліт довіри у 2022 році: символ спротиву в реальному часі
Лютий 2022-го став точкою, де особиста історія Зеленського злилася з національною. Його знамените «Я тут» у відповідь на пропозиції евакуації миттєво стало мемом і символом. За даними соціологічної групи «Рейтинг», вже в квітні 2022 року довіра до президента сягнула 94–95 відсотків. Люди бачили в ньому не просто політика, а людину, яка залишилася зі країною в найстрашніші дні.
Протягом усього 2022-го та більшої частини 2023 року рейтинг тримався на рівні 80–90 відсотків. Це був період, коли навіть критики часто говорили: «Зараз не час». Єдність навколо глави держави здавалася природною відповіддю на екзистенційну загрозу. Зеленський став глобальною іконою — від звернень до парламентів до обкладинок журналів. Всередині України це виявлялося в майже тотальній підтримці його рішень щодо оборони, мобілізації та зовнішньої політики.
Проте вже восени 2023 року, після непростого контрнаступу, почали з’являтися перші помітні ознаки втоми. Суспільство поступово поверталося до питань повсякденності: економіка, корупція, справедливість розподілу тягаря війни. Рейтинг почав повільно, але невпинно знижуватися.
Спад 2024–2025 років: корупційні скандали та воєнна втома
2024–2025 роки стали періодом серйозних випробувань для рейтингу. Затяжний характер війни, проблеми з мобілізацією, економічні труднощі та гучні антикорупційні розслідування наклалися одне на одне. Особливо помітно вплинули події літа та осені 2025 року: атаки на антикорупційні органи (НАБУ та САП), обшуки й арешти в оточенні президента, так званий «Mindichgate» та пов’язані з ним відставки.
За даними Київського міжнародного інституту соціології, довіра в цей період коливалася, іноді опускаючись до 53–59 відсотків в окремі місяці. Повна довіра знижувалася сильніше, ніж загальна. Люди продовжували розуміти необхідність сильної вертикалі влади в воєнний час, але дедалі частіше висловлювали розчарування конкретними управлінськими рішеннями та кадровими призначеннями.
Важливо зазначити: навіть у найскладніші моменти 2025 року рейтинг не обвалився катастрофічно. Суспільство зберігало певний «запас міцності» — багато хто вважав, що зміна лідера посеред війни надто ризикована. Це класичний ефект «rally around the flag», який поступово слабшає, але не зникає повністю.
Ситуація у 2026 році: цифри, суперники та нові акценти
До весни 2026 року ситуація стабілізувалася. Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, проведеним у березні, 62 відсотки українців довіряли Володимиру Зеленському (28 відсотків — повністю, 34 відсотки — радше), 32 відсотки — не довіряли. Баланс довіри-недовіри склав +30 відсотків. У квітні–травні показник трохи знизився до 58 відсотків, але залишився в позитивній зоні.
При цьому в гіпотетичних президентських виборах, за даними Socis на березень 2026 року, за Зеленського готові проголосувати 22,6 відсотка опитаних. Друге місце посідає Валерій Залужний з 19,3 відсотка, третє — Кирило Буданов з 10,5 відсотка. Залужний і Буданов в низці опитувань випереджають президента саме за рівнем довіри, хоча їхні електоральні бази частково перетинаються з його прихильниками.
Буданов, очоливши Офіс президента в січні 2026 року та активно беручи участь у переговорних процесах, помітно зміцнив свої позиції. Залужний, ставши послом у Великій Британії, зберігає образ незалежного та ефективного військового лідера, який багатьом уявляється альтернативою поточному курсу.
| Період 2026 | Джерело | Довіра, % | Недовіра, % | Баланс |
|---|---|---|---|---|
| Січень | КМІС | 61 | 33 | +28 |
| Лютий (мінімум) | КМІС | 53 | 41 | +12 |
| Березень | КМІС | 62 | 32 | +30 |
| Квітень–травень | КМІС | 58 | 36 | +22 |
| Електоральний рейтинг (березень) | Socis | 22,6 (за Зеленського) | — | — |
Незважаючи на всі перипетії останніх років, довіра до Зеленського не опустилася нижче критичної позначки в 50 відсотків навіть у найскладніші періоди 2025 року — це свідчить про збережений суспільний запит на стабільність в умовах невизначеності.
Чому довіра вища, ніж готовність голосувати: ключові нюанси
Одна з найважливіших особливостей воєнного часу — розрив між двома типами рейтингів. У питаннях довіри («чи довіряєте ви президенту?») багато хто відповідає позитивно, оскільки бачить у ньому символ спротиву та людину, яка несе відповідальність за найважчі рішення. Це своєрідна «державницька позиція», про яку часто говорять соціологи.
В електоральних питаннях («за кого б ви проголосували?») вмикається інша логіка: люди оцінюють, чи хочуть вони продовження поточного курсу, чи шукають змін. Тут Залужний та інші постаті отримують перевагу серед тих, хто втомився від війни й сподівається на більш рішучих кроків до миру чи внутрішніх реформ.
Методологія опитувань також відіграє роль. Прямі телефонні інтерв’ю іноді показують вищі цифри довіри, ніж анонімні методики. Соціологи пояснюють це тим, що в умовах війни частина респондентів демонструє єдність, навіть якщо всередині є сумніви. Різниця в 8–10 відсоткових пунктів між методами — не помилка, а відображення реальної психологічної динаміки.
Що стоїть за цифрами: громадські настрої та практичні наслідки
Високий рівень довіри дає президенту значну свободу маневру в зовнішній політиці та оборонних питаннях. Він дозволяє швидше ухвалювати рішення, які в мирний час викликали б гострі суперечки. Водночас низький електоральний рейтинг сигналізує про зростаючий запит на оновлення еліт і можливі зміни після завершення активних бойових дій.
Суспільство розділилося не стільки щодо ставлення до особистості Зеленського, скільки щодо уявлень про майбутнє. Одні бачать у ньому гаранта продовження курсу на інтеграцію із Заходом і жорстку оборону. Інші вважають, що нові обличчя — Залужний, Буданов чи хтось іще — зможуть краще провести країну через складний період відновлення та переговорів.
Корупційні скандали 2025 року показали, що навіть у воєнний час суспільство не готове повністю заплющувати очі на питання чесності влади. Кожен новий епізод викликав короткочасне просідання рейтингу, але не обвальне падіння. Це свідчить про те, що люди відділяють особистість президента від конкретних управлінських провалів і продовжують шукати баланс між підтримкою та вимогливістю.
Міжнародний контекст і заяви критиків
Рейтинг Зеленського всередині України часто ставав предметом міжнародних дискусій. Заяви Дональда Трампа про нібито чотиривідсоткову підтримку президента викликали широкий резонанс, але українські соціологічні дані їх не підтвердили. Різниця між внутрішньою реальністю та зовнішніми оцінками іноді сягає десятків відсотків.
У рейтингу найвпливовіших людей Європи за версією Politico за 2025–2026 роки Зеленський увійшов до першої двадцятки, що підкреслює його роль на глобальній арені. Однак всередині країни цей вплив сприймається інакше — крізь призму щоденних новин про фронт, економіку та переговори.
Рейтинг Зеленського у 2026 році — це вже не просто цифра популярності, а складний індикатор того, наскільки суспільство готове довіряти поточній моделі управління в умовах, коли мир і відновлення залишаються головною, але поки недосяжною метою.
Ситуація лишається динамічною. Будь-який серйозний розвиток на фронті, у переговорах чи у внутрішній політиці може знову зрушити ці показники в той чи інший бік. Українці продовжують уважно стежити за кожним кроком влади, зберігаючи здатність і підтримувати, і вимагати більшого водночас.
