В Україні станом на лютий 2026 року офіційно зареєстровано близько 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Ця цифра — не просто статистика, а відображення величезної людської драми, яка триває вже понад десять років і особливо загострилася після повномасштабного вторгнення. Багато сімей втратили домівки, роботу та звичний уклад життя, але при цьому знайшли сили почати все заново в нових містах і селах.
Цифра 4,6 млн охоплює як тих, хто виїхав ще в 2014–2015 роках із Криму та Донбасу, так і тих, хто залишив рідні місця після лютого 2022 року. Частина переселенців уже повністю інтегрувалася: знайшла роботу, купила або орендувала житло, діти ходять до місцевих шкіл. Інші все ще потребують державної підтримки — виплат, допомоги з житлом і психологічної реабілітації. Розуміння реальної картини допомагає й самим ВПО орієнтуватися в своїх правах, і суспільству — бачити масштаб завдання, яке стоїть перед країною.
Держава в 2026 році продовжує адаптувати програми допомоги під поточні реалії: підвищує поріг доходу для продовження виплат, розширює доступ до житла та запроваджує нові гнучкі механізми підтримки сімей з дітьми. Усе це відбувається на тлі того, що війна все ще триває, а отже, з’являються нові переміщення з прифронтових територій.
Історичний шлях внутрішнього переміщення
Усе почалося в 2014 році. Анексія Криму та початок бойових дій на сході країни змусили сотні тисяч людей шукати безпечне місце. До кінця 2015 року офіційно зареєстрованих ВПО було близько 1,5–1,8 млн осіб. Багато хто тоді ще сподівався, що конфлікт швидко завершиться і вони повернуться додому.
Повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року стало справжнім цунамі переміщень. За лічені тижні мільйони українців залишили свої міста і села. Частина виїхала за кордон, але ще більше — всередині країни, у західні та центральні регіони. До літа 2022 року кількість зареєстрованих ВПО різко зросла і стабілізувалася на рівні близько 4,5–4,9 млн осіб. Відтоді цифра коливається: хтось повертається на звільнені території, хтось змушений виїжджати знову через нові обстріли.
Важливо розуміти: не всі, хто має статус ВПО, отримують виплати. Багато хто вже знайшов роботу і має дохід вище встановленого порогу. Інші просто не оформлювали допомогу, бо змогли впоратися самостійно. Це свідчить, наскільки різною буває доля переселенців.
Скільки ВПО в Україні сьогодні: точні цифри 2026 року
За даними Міністерства соціальної політики України, на лютий 2026 року в Єдиній інформаційній базі зареєстровано приблизно 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб. Ця цифра включає як дорослих, так і дітей. Частина людей має статус уже багато років, інші отримали його нещодавно — після чергових загострень на фронті.
Офіційна реєстрація дає доступ до певних прав: виплат на проживання, участі в житлових програмах, пільг при вступі до навчальних закладів, медичного обслуговування. Без довідки ВПО багато речей стають складнішими. Тому навіть ті, хто вже давно живе в новому місті, іноді зберігають статус — на всяк випадок.
Близько 4,6 мільйона людей — це майже кожен п’ятий мешканець підконтрольної території України. Масштаб величезний, і він потребує системної роботи держави та суспільства.
Географія переміщення: де живуть переселенці
Переміщені особи розселені по всій країні, але є явні лідери за кількістю прийнятих людей. Ось як виглядає картина на початок 2026 року (дані Мінсоцполітики):
| Область / місто | Кількість ВПО (тис. осіб) | Чому саме тут |
|---|---|---|
| Харківська область | 508 | Близько до фронту, багато хто залишився поряд із домом |
| Донецька область | 504 | Частина території під контролем, частина — прифронтова |
| Дніпропетровська область | 472 | Великий промисловий центр, багато роботи та житла |
| Київ | 433 | Столиця, більше можливостей для працевлаштування |
| Луганська область | 270 | Значна частина території окупована |
Окрім цих регіонів, багато переселенців у Київській, Запорізькій, Одеській, Львівській і Полтавській областях. Люди обирають місця, де є робота, родичі або просто безпечніше. Деякі сім’ї вже вдруге чи втретє змінюють місто — коли обстріли наближаються надто близько.
Хто ці люди: демографічний портрет ВПО
Серед внутрішньо переміщених осіб близько 60 % — жінки. Багато сімей з дітьми, літніх людей і осіб з інвалідністю. Діти становлять значну частину — за різними оцінками, від 800 тисяч до майже мільйона. Багато з них уже кілька років навчаються не в рідній школі, а в новій, іноді іншою мовою чи в онлайн-форматі.
Є й окрема категорія — люди, які втратили все: дім, роботу, документи. Вони особливо вразливі. Держава намагається виділяти їх у пріоритетні групи для житлових програм і додаткової допомоги. Психологічне навантаження на таких людей величезне — втрата дому часто переживається важче, ніж втрата майна.
Водночас не можна говорити про ВПО як про однорідну масу. Є успішні підприємці, які відкрили бізнес у новому місті, є лікарі й учителі, які знайшли роботу в місцевих лікарнях і школах, є студенти, які вступили до університетів інших регіонів. Ця різноманітна картина показує, наскільки по-різному люди справляються з кризою.
Державна підтримка ВПО в 2026 році
Основний вид допомоги — щомісячна виплата на проживання. У 2026 році її розмір залишився незмінним: 2000 грн на дорослого і 3000 грн на дитину чи людину з інвалідністю. Але умови отримання стали гнучкішими. Поріг доходу, за якого можна претендувати на продовження допомоги, підвищили до 10 380 грн на особу на місяць (чотири прожиткові мінімуми для непрацездатних).
Автоматично продовжують виплати кільком категоріям без перевірки доходу:
- пенсіонери, чия пенсія не перевищує встановлений ліміт;
- особи з інвалідністю I і II групи;
- діти з інвалідністю;
- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
- прийомні батьки та опікуни.
З 2026 року запровадили додаткові послаблення для сімей з маленькими дітьми. Діти до 6 років в окремих випадках можуть отримувати допомогу незалежно від доходу батьків. Це важлива зміна — вона визнає, що маленькі діти потребують особливої турботи навіть у складних життєвих обставинах.
Окрім виплат, працюють житлові програми: «єОселя» для ВПО, підтримане проживання для людей з інвалідністю та літніх, а також нові моделі соціальної оренди. У 2026 році на ці цілі планують витратити кілька мільярдів гривень, щоб допомогти понад 41 тисячі переселенців поліпшити житлові умови.
Оформити чи продовжити допомогу можна через застосунок «Дія», ЦНАП або сервісні центри Пенсійного фонду. Головне — не пропустити терміни і вчасно подати документи.
Виклики та труднощі інтеграції
Навіть за наявності державної допомоги багато ВПО стикаються з серйозними труднощами. Житло — одна з найгостріших проблем. Оренда дорога, а власного житла на нових місцях є далеко не в усіх. Програми компенсації за зруйноване житло працюють, але процес часто затягується.
Працевлаштування теж не завжди гладке. Людина з досвідом роботи на заводі в Донецьку не завжди швидко знаходить аналогічну роботу у Львові чи Вінниці. Кваліфіковані спеціалісти іноді змушені погоджуватися на менш оплачувані посади. Діти адаптуються швидше, але й у них бувають проблеми з соціалізацією в новому колективі.
Психологічна підтримка залишається критично важливою. Багато переселенців живуть із травмою втрати дому, розлуки з близькими, постійного стресу. Державні та громадські організації розвивають мережу психологічної допомоги, але її все ще недостатньо порівняно з потребою.
Що далі: перспективи повернення та довгострокової інтеграції
Питання повернення залишається відкритим для багатьох сімей. Хтось мріє повернутися додому, щойно дозволить безпека. Інші вже облаштувалися на новому місці і не планують переїзд назад — особливо якщо дім зруйновано або в зоні постійних обстрілів.
Держава розвиває програми, які допомагають і тим, хто хоче повернутися, і тим, хто залишається. Це й відновлення інфраструктури на звільнених територіях, і підтримка бізнесу ВПО, і освітні проєкти для дітей. Головна мета — щоб жодна людина не відчувала себе забутою, де б вона зараз не перебувала.
Війна триває, і точна кількість ВПО може змінюватися щомісяця. Але вже зараз очевидно: українське суспільство пройшло через величезні випробування і навчилося бути більш гнучким і солідарним. Переселенці — це не просто цифра в звіті. Це мільйони історій стійкості, взаємодопомоги та надії на мирне майбутнє. І від того, наскільки ефективно суспільство та держава вирішуватимуть їхні питання сьогодні, залежить, наскільки сильною стане Україна завтра.
