Г’ю Джекман залишається одним із найуніверсальніших акторів свого покоління: він однаково переконливо виглядає з адамантієвими кігтями Росомахи, в образі Жана Вальжана з «Знедолених» і в ролі шоумена П. Т. Барнума. Його кар’єра охоплює понад тридцять років, включає десять фільмів про Людей Ікс, бродвейські мюзикли, номінацію на «Оскар» і «Греммі».
Австралієць за походженням, він виріс без матері, навчався на журналіста, а зрештою став Companion ордена Австралії та одним із найкасовіших акторів супергеройського жанру. У 2024–2026 роках він повернувся до Росомахи, зіграв у нових фільмах і продовжив працювати на театральній сцені, доводячи, що вік 57 років для нього — не межа, а нова точка сили.
Особисте життя Джекмана теж пройшло через серйозні зміни: майже тридцятирічний шлюб завершився, з’явилася нова партнерка, а діти вже виросли. При цьому актор зберігає репутацію людини, яка вміє поєднувати жорсткість екранного образу з теплотою та професіоналізмом у реальному житті.
Ранні роки та шлях до акторської професії
Г’ю Майкл Джекман народився 12 жовтня 1968 року в Сіднеї. Батьки, англійці Крістофер Джон Джекман і Ґрейс МакНіл, приїхали до Австралії за програмою «Ten Pound Poms». Батько був бухгалтером із кембриджською освітою, мати займалася домом. У сім’ї п’ятеро дітей, і Г’ю — наймолодший.
Коли хлопчикові виповнилося вісім, батьки розлучилися. Мати повернулася до Англії з доньками, а сини залишилися з батьком. Крістофер працював зранку до ночі, і діти рано навчилися самостійності. Г’ю згодом згадував, що саме цей досвід зробив його чутливим до тем сім’ї та відповідальності.
У школі він захоплювався спортом і театром. Після закінчення Knox Grammar School вступив до Технологічного університету Сіднея на факультет комунікацій, спеціальність — журналістика. Диплом отримав, але вже під час навчання зрозумів: репортажі — не його шлях. У 1991 році він записався на акторські курси в Сіднейському акторському центрі, а потім три роки провів у Західно-Австралійській академії виконавських мистецтв.
Перші кроки в професії були скромними. У 1994–1995 роках Джекман з’являвся в австралійських серіалах, зокрема в «Correlli», де познайомився з майбутньою дружиною Деборрою-Лі Фернесс. Театр став справжньою школою. Роль Ґастона в австралійській постановці «Красуні та чудовиська», потім робота в «Сансет-бульварі» та лондонська «Оклахома!» (1998) показали, що в нього є і голос, і харизма, і фізична підготовка.
Прорив: Росомаха, який змінив усе
У 2000 році Джекман отримав роль, яка визначила наступні двадцять чотири роки його життя. Режисер Браян Сінґер шукав актора на роль Росомахи після того, як Даґрей Скотт вибув через травму. Рассел Кроу, якому пропонували роль, рекомендував Джекмана. Австралієць зростом 188–189 см був вищим за коміксного персонажа, але його енергія та звіряча пластика ідеально лягли на образ.
«Люди Ікс» стали хітом. Джекман повернувся в «X2» (2003), «Люди Ікс: Остання битва» (2006), а потім отримав власні сольні фільми: «Люди Ікс: Початок. Росомаха» (2009), «Росомаха: Безсмертний» (2013) і культовий «Лоґан» (2017). В останньому він зіграв постарілого, виснаженого героя, і багато критиків назвали цю роботу однією з найкращих у його кар’єрі.
У 2017 році актор офіційно попрощався з персонажем. Однак у 2024-му повернувся в «Дедпул і Росомаха» вже в рамках Кінематографічного всесвіту Marvel. Фільм зібрав понад мільярд доларів і став найкасовішим у його фільмографії. За роль Джекман отримав «Сатурн» у 2025 році як найкращий актор другого плану. За даними Guinness World Records, він довгий час тримав рекорд найтривалішого виконання живого персонажа Marvel.
Росомаха дав Джекману не лише славу й гроші. Роль вимагала жорсткої фізичної форми, яку він підтримує десятиліттями. Тренування, дієта, робота з тренерами — усе це стало частиною його повсякденності. При цьому актор ніколи не дозволяв кігтям повністю затьмарити інші грані таланту.
Мюзикли та театральна сцена: друга велика любов
Поки Голлівуд бачив у Джекмані переважно екшн-зірку, сам він продовжував повертатися на сцену. У 2003–2004 роках він зіграв Пітера Аллена в бродвейському мюзиклі «Хлопець із країни Оз» і отримав «Тоні» за найкращу чоловічу роль. Чотири рази він вів церемонію «Тоні», у 2005-му заробивши «Еммі» за видатне індивідуальне виконання.
У 2012 році вийшов фільм «Знедолені». Роль Жана Вальжана принесла Джекману «Золотий глобус» і номінацію на «Оскар». Зйомки були важкими: актори співали наживо під акомпанемент, і Джекман сильно схуд, щоб показати трансформацію персонажа. Критики відзначали, що саме тут розкрився весь його діапазон — від люті до ніжності.
У 2017-му «Найбільший шоумен» став ще одним музичним тріумфом. Джекман зіграв П. Т. Барнума, а саундтрек отримав «Греммі». Пісні з фільму досі звучать на радіо та в караоке. З 2021 по 2023 рік він грав Гарольда Гілла у відродженні «Музичного чоловіка» на Бродвеї і знову отримав номінацію на «Тоні».
У 2025–2026 роках актор продовжує експериментувати. Він виступив в офф-бродвейській постановці «Sexual Misconduct of the Middle Classes» і готував нові проєкти. Театр для нього — місце, де можна бути вразливим і чесним, на відміну від голлівудських блокбастерів.
Інші ролі: від романтики до важкої драми
Між кігтями та мюзиклами Джекман встиг знятися в найрізноманітніших жанрах. «Кейт і Лео» (2001) показала його романтичну сторону й принесла першу номінацію на «Золотий глобус». «Ван Гельсінґ» (2004) став спробою зробити класичного мисливця на вампірів сучасним героєм. «Престиж» Крістофера Нолана (2006) і «Фонтан» Даррена Аронофскі того ж року продемонстрували, що актор може працювати в інтелектуальному кіно.
«Австралія» (2008) База Лурмана поєднала його з Ніколь Кідман. «Жива сталь» (2011) з роботами-боксерами стала сімейним хітом. «Полонені» (2013) Дені Вільнева — одна з найпохмуріших і найсильніших його робіт: роль батька, чию доньку викрали, вимагала справжньої емоційної оголеності.
У 2019-му вийшов «Погана освіта», де Джекман зіграв корумпованого суперінтенданта. У 2022-му — «Син», драма про складні стосунки батька й дитини. У 2025-му — «Song Sung Blue», де він разом із Кейт Гадсон втілив реальних музикантів, виконавців пісень Ніла Даймонда. У 2026-му виходять «The Sheep Detectives» і темний переказ історії Робін Гуда «The Death of Robin Hood», де Джекман виступив ще й продюсером.
Його фільмографія налічує десятки проєктів. Він уміє бути і комедійним, і трагічним, і іронічним. Саме ця гнучкість не дає публіці втомитися від актора навіть після двадцяти п’яти років у центрі уваги.
Особисте життя: сім’я, розлучення та новий етап
З Деборрою-Лі Фернесс Джекман познайомився на зйомках «Correlli» у 1995 році. Вони одружилися 11 квітня 1996-го. Різниця у віці — тринадцять років — не заважала. Пара довго намагалася мати біологічних дітей, пережила викидні та ЕКЗ, після чого вирішила усиновити. У 2000 році в сім’ї з’явився син Оскар Максиміліан, у 2005-му — донька Ава Еліот.
Подружжя майже тридцять років трималося разом, попри постійні роз’їзди. У вересні 2023 року вони оголосили про розставання. У спільній заяві підкреслили, що сім’я залишається пріоритетом. Розлучення остаточно оформили у 2025 році. Деборра-Лі згодом говорила про болісний досвід зради.
З 2025 року Джекман перебуває у стосунках з акторкою та співачкою Саттон Фостер, з якою грав у «Музичному чоловікові». Пара вперше з’явилася разом на червоній доріжці наприкінці 2025 року. Діти вже дорослі: Оскар і Ава виросли переважно в Нью-Йорку, але батьки намагалися зберегти їхній зв’язок з Австралією.
Джекман неодноразово казав, що батьківство — одна з головних ролей у його житті. Він намагається передавати дітям цінності щедрості та відповідальності, які ввібрав від власного батька.
Нагороди, визнання та громадська діяльність
Список нагород Джекмана вражає. «Тоні» (2004 і спеціальна у 2012), «Еммі» (2005), «Золотий глобус» (2013), «Греммі» (2019), номінація на «Оскар», зірка на Алеї слави (2012), Companion ордена Австралії (2019). Плюс безліч «Сатурнів», People’s Choice і MTV Movie Awards за Росомаху.
У 2025 році він отримав «Critics Choice Super Award» за «Дедпул і Росомаха». Загальна кількість перемог і номінацій, за даними IMDb, перевищує сто п’ятдесят.
Окрім акторської роботи Джекман займається бізнесом і благодійністю. Його компанія Laughing Man Coffee спрямовує прибуток у фонд, що підтримує освіту та соціальні проєкти. Він багато років виступає проти бідності, підтримує мікрокредитування та регулярно нагадує про важливість захисту шкіри від сонця — сам кілька разів лікувався від базальноклітинної карциноми.
| Рік | Проєкт | Нагорода / номінація |
|---|---|---|
| 2004 | The Boy from Oz | Тоні за найкращу чоловічу роль у мюзиклі |
| 2013 | Знедолені | Золотий глобус, номінація на Оскар |
| 2019 | Найбільший шоумен (саундтрек) | Греммі |
| 2025 | Дедпул і Росомаха | Сатурн, Critics Choice Super Award |
Дані таблиці зібрано на основі відкритих відомостей із сайтів IMDb і Wikipedia.
Що далі: проєкти 2026 року і далі
У 2026 році глядачі побачать Джекмана у двох абсолютно різних фільмах. «The Sheep Detectives» — комедійний детектив за романом Леоні Суонн, де він грає пастуха. «The Death of Robin Hood» — похмура версія легенди про розбійника, знята для A24. Актор сам брав участь у продюсуванні другого проєкту й розповідав, як довго сидів у кріслі гримера, відрощуючи сиву бороду та перетворюючись на постарілого героя.
Він продовжує концертну діяльність. На початку 2025 року пройшла резиденція «From New York, With Love» у Radio City Music Hall. Голос і енергія на сцені в нього, як і раніше, на висоті.
Джекман неодноразово казав, що не планує зупинятися. Для нього важливо залишатися у формі — і фізичній, і творчій. Він обирає ролі, які лякають, бо саме страх, за його словами, змушує рости.
Г’ю Джекман довів, що можна бути водночас супергероєм, співаком, драматичним актором і просто хорошою людиною. Його шлях — це історія про те, як хлопчик із Сіднея, що виріс без матері, став одним із найбільш шанованих артистів світу. І, судячи з проєктів 2025–2026 років, ця історія ще далеко не закінчена.
