Посада обраного мера в Куп’янську сьогодні фактично не існує. Містом керує начальник Куп’янської міської військової адміністрації (МВА) Андрій Бесєдин — його призначив указом Президент України ще 27 жовтня 2022 року, одразу після деокупації. Саме він, а не звичний «міський голова», відповідає за евакуацію, гуманітарну допомогу та зв’язок з областю, поки лінія фронту пролягає майже по околицях.
Останнім всенародно обраним мером був Геннадій Мацегора. Взимку 2022-го він здав місто російським військам, після чого українська прокуратура заочно висунула йому обвинувачення в державній зраді. Посадовець втік до Росії, а влітку 2024 року в Старому Осколі на нього здійснили замах, після якого більшість видань повідомили про його смерть.
Тож питання «хто мер Куп’янська» сьогодні має подвійну відповідь: юридично та по суті містом керує військова адміністрація на чолі з Бесєдиним, а ім’я останнього цивільного градоначальника міцно пов’язане з колабораціонізмом. Нижче — детальна, перевірена хроніка того, як змінювалася влада в цьому прикордонному місті-герої.
Хто насправді керує Куп’янськом зараз
Коли люди шукають «мера Куп’янська», вони найчастіше очікують прізвище міського голови з мирних часів — людини, яка перерізає стрічки, латає дороги та сперечається з депутатами міськради. Війна переписала ці правила. З осені 2022 року реальні важелі управління знаходяться не в мерії, а в руках військової адміністрації, яка поєднує функції місцевого самоврядування, цивільної оборони та логістики виживання.
Куп’янська міська військова адміністрація з’явилася не на порожньому місці. Після того як українські війська повернули місто під контроль, звичайне самоврядування в прифронтовій зоні стало неможливим: депутати роз’їхалися, бюджетні процедури зупинилися, а кожне рішення доводиться ухвалювати під обстрілами. Військова адміністрація — це форма управління, за якої призначений керівник бере на себе всю повноту відповідальності за громаду.
Якщо коротко: посада «мера» в класичному розумінні в Куп’янську зараз вакантна, а його обов’язки виконує начальник міської військової адміністрації Андрій Бесєдин.
Чому в місті немає обраного градоначальника
У прифронтових громадах України вибори не проводяться, а повноваження місцевих рад передаються військовим адміністраціям. Це не унікальна для Куп’янська ситуація — точно так само влаштоване управління в десятках громад уздовж лінії зіткнення. Логіка проста: у місті, по якому щодня б’ють керованими авіабомбами, неможливо ні голосувати, ні збирати сесії, ні вести нормальну бюджетну роботу.
Тому, коли місцеві жителі або їхні родичі, які виїхали до Харкова, кажуть «дзвонили меру», вони майже завжди мають на увазі саме керівника МВА. Він відповідає за вивіз людей, роздачу гуманітарної допомоги, відновлення бодай якогось зв’язку та координацію з обласною військовою адміністрацією.
Геннадій Мацегора: останній обраний мер та його зрада
Історія Мацегори — це, по суті, антибіографія мера. Його обрали головою Куп’янська у 2020 році від партії «Опозиційна платформа — За життя», політичної сили, яку пізніше в Україні заборонили. Тоді ніхто не припускав, що мирний господарник увійде в історію як символ колабораціонізму.
27 лютого 2022 року, на четвертий день повномасштабного вторгнення, Мацегора записав відеозвернення і заявив, що місто переходить під контроль Росії. У зверненні він запевняв, що Куп’янськ покинули всі — військові, прокуратура, тероборона, СБУ, — і тому він «залишився один» і прийняв рішення не чинити опору. Уже наступного дня, 28 лютого, обласна прокуратура заочно оголосила йому підозру в посяганні на територіальну цілісність України та в державній зраді.
Слідство стверджувало, що мова йшла не про пасивну капітуляцію: за версією прокуратури, колишній мер забезпечував російських військових транспортом, житлом, пальним і продовольством. Через його дії, зазначалося в обвинуваченні, територія Куп’янська тимчасово вийшла з-під українського адміністративного підпорядкування. Йому загрожувало довічне позбавлення волі.
Подальший шлях Мацегори повів його до Росії. Він оселився в Бєлгородській області та очолив спорткомплекс «Георгієвський» у Старому Осколі. Там 8 червня 2024 року на нього здійснили збройний замах просто біля дому. Через два дні родичі та низка видань повідомили про його смерть, хоча пізніше з’являлися й суперечливі публікації, що стверджували, ніби посадовець вижив і пройшов реабілітацію. Консенсусна версія українських та незалежних медіа — що колишній мер був убитий, але повної ясності з його долею немає дотепер.
Андрій Бесєдин — начальник міської військової адміністрації
На контрасті з попередником постать Бесєдина виглядає як дзеркальне відображення. 27 жовтня 2022 року Президент України своїм указом створив нові військові адміністрації в Харківській області, і Куп’янську очолив саме він. Відтоді це обличчя міста в ефірах, зведеннях та інтерв’ю.
Робота в такого «мера» специфічна. Бесєдин майже щодня виходить у національний телемарафон з короткими, сухими зведеннями: скільки людей залишилося, куди прилетіло, скільки жителів вдалося вивезти за добу. Він же оголошував про примусову евакуацію сімей з дітьми, домагався вивезення останніх маленьких жителів громади, розповідав про зруйновані мости та логістику на лівому березі Осколу.
За цю роботу керівник МВА отримав відзнаку Міністерства оборони України «за мужність і героїзм, проявлені в захисті державного суверенітету». А в квітні 2026 року саме Бесєдин прийняв із рук Президента почесний знак «Місто-герой України» — нагороду, присвоєну Куп’янську указом від 30 вересня 2025 року.
Варто чесно зазначити й зворотний бік. Російські джерела періодично вкидають інформацію то про «втечу» української адміністрації з міста, то про обвинувачення на адресу самого Бесєдина. Українські фактчекери ці вкиди не раз спростовували, показуючи фотографії та відео керівника МВА безпосередньо в Куп’янську. Інформаційна війна тут — така ж частина фронту, як і артилерія.
Щоб було простіше утримати в голові, хто і коли стояв на чолі міста, я звів ключові етапи в одну таблицю.
| Період | Хто керував | Статус і ключові події |
|---|---|---|
| 2020 — лютий 2022 | Геннадій Мацегора | Обраний мер від ОПЗЖ; 27.02.2022 здав місто, обвинувачений у держзраді |
| Березень — вересень 2022 | Російська окупаційна «адміністрація» | Період окупації; над містом 12.09.2022 піднято український прапор |
| З 27 жовтня 2022 — дотепер | Андрій Бесєдин | Начальник Куп’янської міської військової адміністрації; евакуація, оборона, статус міста-героя |
Таблиця наочно показує розлом: одне й те саме місто за кілька років пройшло шлях від звичайного самоврядування через зраду та окупацію до управління в режимі військової адміністрації. Це не кадрова чехарда, а відображення того, як війна ламає звичні інститути.
Куп’янськ сьогодні: місто-герой під щоденними ударами
Щоб зрозуміти масштаб відповідальності нинішнього керівника, достатньо поглянути на цифри населення. До війни це був живий райцентр з десятками тисяч жителів та найважливішим залізничним вузлом — станціями Куп’янськ-Узловий і Куп’янськ-Сортувальний, через які йшло постачання цілих напрямків фронту.
Зараз від того життя лишилися лічені сотні людей. За даними МВА, у самому місті на початок 2025 року жили близько 900 осіб, а до лютого 2026-го — трохи більше чотирьох сотень. Кожен місяць військова адміністрація вивозить десятки жителів, і динаміка евакуації напряму залежить від того, наскільки близько підійшов ворог.
| Дата | Населення міста Куп’янськ | Коментар |
|---|---|---|
| Січень 2025 | близько 900 осіб | Постійні обстріли, обов’язкова евакуація сімей з дітьми |
| Лютий 2026 | близько 436–475 осіб | Обліковані жителі; доля частини людей невідома |
Джерело даних: українське видання «Думка» (заяви начальника Куп’янської МВА).
За сухими цифрами — зруйноване місто. Керівник адміністрації не раз говорив, що за ступенем знищення Куп’янськ ризикує повторити долю Вовчанська: ворог, не зумівши втримати місто після деокупації, методично стирає його авіабомбами. Восени та взимку 2025 року навколо міста розгорнулися важкі вуличні бої, російське командування навіть відзвітувало про «взяття» Куп’янська, однак у грудні українські підрозділи провели контрнаступ і частково деблокували місто. Тоді ж сюди приїжджав Президент України.
Саме за цю стійкість 30 вересня 2025 року Куп’янську присвоїли почесне звання «Місто-герой України» — і людиною, яка фізично приймала цю нагороду від імені громади, став начальник військової адміністрації.
Картину ускладнює те, що в Куп’янська є й друга, паралельна «вертикаль влади» — призначена Росією. Окупаційні структури намагаються вибудувати власну адміністрацію району, спираючись на колаборантів. Так, колишньому заступнику мера українська СБУ у 2025 році заочно оголосила підозру в держзраді: після окупації він перейшов на бік ворога та займався питаннями економіки в підконтрольній Росії структурі.
Через це двовладдя навколо міста постійно крутиться потік суперечливої інформації. Російські медіа видають бажане за дійсне, українські спростовують, і звичайному читачеві буває складно зрозуміти, де правда. Тут працює просте правило: офіційні дані про місто та його жителів дає саме українська військова адміністрація, а заяви окупаційної сторони варто сприймати як частину пропагандистського тиску.
Це, до речі, пояснює, чому запит «мер Куп’янська» в мережі видає таку кашу з імен та версій. Одне й те саме місто одночасно фігурує й в українських зведеннях про евакуацію, й у російських реляціях про «звільнення». Реальність же вимірюється не прес-релізами, а тим, хто на землі вивозить людей і відповідає за їхні життя.
Що важливо знати жителям та їхнім родичам просто зараз
Для тих, у кого в Куп’янську залишилися родичі або майно, практичне питання звучить інакше, ніж «хто мер». Їм важливо розуміти, до кого звертатися. Усі офіційні питання — евакуація, гуманітарна допомога, облік жителів, виплати — сьогодні замкнені на міську військову адміністрацію та обласну ОВА, а не на міськраду в звичному вигляді.
Кілька орієнтирів, які варто тримати в голові, якщо тема Куп’янська стосується вас особисто:
- Джерело офіційної інформації — заяви начальника Куп’янської МВА та Харківської обласної військової адміністрації. Саме вони дають актуальні дані про ситуацію в місті, а не анонімні телеграм-канали.
- Евакуація залишається пріоритетом: військова адміністрація неодноразово оголошувала примусовий вивіз сімей з дітьми та допомагає виїхати тим, хто наважився покинути небезпечну зону.
- Обережність з «новинами» з окупаційних джерел: повідомлення про «взяття» міста або «втечу» адміністрації регулярно спростовуються українськими фактчекерами, тому перевіряти варто за кількома незалежними медіа.
- Юридичні питання щодо колишнього мера: справа Мацегори про держзраду залишається в українському правовому полі, і його доля після замаху 2024 року до кінця не з’ясована.
Якщо звести все до купи, портрет влади в Куп’янську сьогодні виходить суворим, але чесним. Мирного мера в міста немає — його місце зайняла військова адміністрація, народжена необхідністю виживати під вогнем. Ім’я останнього обраного градоначальника стало синонімом зради, а ім’я нинішнього керівника — синонімом щоденної боротьби за кожну людину, що залишилася. І поки лінія фронту дихає в самих околицях, історія цього міста-героя продовжує писатися буквально на наших очах.
