Тетяна Бережна обіймає посаду міністра культури України з 21 жовтня 2025 року, одночасно виконуючи обов’язки віце-прем’єр-міністра з питань гуманітарної політики. Її призначення Верховною Радою (266 голосів «за») стало важливим сигналом: культура перестає бути другорядною сферою й перетворюється на стратегічний ресурс держави. Маючи юридичний і економічний бекграунд, вона зосереджується на залученні ресурсів, правовому захисті спадщини та впровадженні вимірюваних результатів у креативних індустріях.
Війна загострила роль культури як живої тканини національної ідентичності. Вона зберігає пам’ять, надихає на спротив і формує міжнародний образ України. Бережна наголошує: культура — це водночас зброя і форма оборони, код, пам’ять і сенс того, за що ми боремося. Її підхід поєднує прагматизм юристки з баченням стратега, який у цій сфері вбачає не лише збереження минулого, а й інвестиції в стале майбутнє.
Ключові напрями роботи — охорона пам’яток навіть в умовах бойових дій, запуск масштабних програм підтримки контенту на кшталт «Тисячовесни», розвиток автономних культурних інституцій та активна міжнародна дипломатія. За даними Міністерства культури України, російська агресія пошкодила або знищила не менше 1783 пам’яток культурної спадщини та 2540 об’єктів культурної інфраструктури (станом на травень 2026 року). Це підкреслює невідкладність завдань, які стоять перед міністром сьогодні.
Шлях від адвокатки з Рогатина до очільниці культурного фронту
Тетяна Василівна Бережна (у дівоцтві Мацюк) народилася 9 січня 1989 року в невеликому місті Рогатин Івано-Франківської області. Західноукраїнське коріння дало їй глибоке відчуття автентичної культури — тієї, що живе в традиціях, мові та щоденних практиках. Після закінчення Національного університету «Києво-Могилянська академія» (бакалавр і магістр права) вона понад десять років присвятила адвокатській практиці, працювала в престижній фірмі «Василь Кісіль і Партнери», отримала свідоцтво адвоката в 2017 році та входила до міжнародних рейтингів Chambers Europe і Legal 500 у сфері податкових спорів.
Міжнародний досвід став важливим підґрунтям. Стажування в Парламенті Канади за програмою CUPP, навчання в Українській школі політичних студій, Aspen Institute Kyiv, Київській школі економіки (GR) та Лондонській школі економіки розширили її кругозір. У 2025 році вона завершила програму Школи стратегічного архітектора в KMBS. Ці знання допомогли їй мислити категоріями систем, впливу та довгострокових стратегій — навички, які рідко трапляються в традиційних «культурних» чиновників.
З 2022 по 2025 рік Бережна обіймала посаду заступника міністра економіки. Там вона навчилася працювати з грантами, фондами та механізмами підтримки бізнесу. Перехід у культуру в липні 2025 року (спочатку як виконувачка обов’язків, потім повне призначення) виглядав логічним: економічні інструменти виявилися затребуваними для оживлення креативних індустрій, а юридичний досвід — для захисту спадщини на міжнародному рівні. У грудні 2025 року в її житті сталася особиста подія — народження доньки, проте це не сповільнило роботу над стратегічними питаннями відомства.
Чому міністр культури — ключова постать під час війни
Посада міністра культури України охоплює формування політики в галузі мистецтва всіх видів, креативних індустрій, художньої освіти, бібліотечної справи та книговидання (через Український інститут книги). У воєнний час ці функції набувають особливої гостроти. Міністр координує захист культурних цінностей відповідно до міжнародного гуманітарного права, документує руйнування, підтримує евакуйовані установи та допомагає митцям продовжувати творчу діяльність.
Культура тут — не прикраса життя, а частина гуманітарної політики держави. Бережна, поєднуючи посади, бачить зв’язки між освітою, молодіжною політикою та культурним виробництвом. Вона прагне зробити інституції менш залежними від бюрократії, щоб театри, музеї та творчі колективи могли швидше реагувати на виклики. Це особливо важливо, коли звичні джерела фінансування стиснуті, а потреба в нових сенсах і історіях — величезна.
Її стиль керівництва вирізняє поєднання жорсткого правового підходу та гнучкого стратегічного мислення. Замість розпливчастих гасел — конкретні механізми: закони про меценатство, спеціалізовані фонди, KPI для оцінки ефективності програм. Такий підхід дозволяє культурі зі «прохача» бюджету перетворитися на активного учасника відновлення країни.
Пріоритети Тетяни Бережної: від залучення коштів до вимірювання ефекту
Бережна чітко окреслила напрями роботи. Головне — переосмислити культуру як інструмент впливу, зробити інвестиції в неї масштабними й системними. Ось ключові пріоритети, які вона реалізує:
- Залучення ресурсів у культуру з державних, приватних та міжнародних джерел. Готується закон про меценатство, створюється Український фонд культурної спадщини для фінансування відновлення установ.
- Збереження спадщини та розвиток культурного середовища навіть під обстрілами війни. Це включає моніторинг пошкоджень, правовий захист і планування реставрації.
- Забезпечення автономності культурних інституцій, щоб вони могли виявляти ініціативу без надмірного контролю згори.
- Розвиток креативних індустрій як стратегічного ресурсу стійкості та майбутнього економічного зростання.
- Впровадження KPI, щоб культура працювала на масовий масштаб і приносила вимірювані результати — від кількості створеного контенту до його впливу на аудиторію.
- Активна міжнародна культурна дипломатія для посилення підтримки України.
Ці напрями взаємопов’язані. Без коштів і автономії неможливо зберегти спадщину. Без KPI важко довести суспільству та партнерам, що інвестиції працюють. Без міжнародного виміру культура ризикує залишитися локальною історією.
| Категорія об’єктів | Кількість пошкоджених/знищених | Додаткові деталі (станом на травень 2026 р.) |
|---|---|---|
| Пам’ятки культурної спадщини | 1783 | Зокрема місцевого значення — 1460, національного значення — близько 159, нововиявлені — 162 |
| Об’єкти культурної інфраструктури | 2540 | Повністю знищено 518 об’єктів (клуби, будинки культури, бібліотеки тощо) |
Дані базуються на інформації з офіційного сайту Міністерства культури України. Ці цифри — не просто статистика. За кожною стоїть втрачена історія, розірваний зв’язок поколінь і потреба в невідкладних діях щодо фіксації та відновлення.
«Тисячовесна» та інші реальні проєкти 2026 року
Одна з найпомітніших ініціатив — програма «Тисячовесна». Вона спрямована на підтримку створення українського культурного продукту: кіно, музики, анімації, контенту для соціальних мереж. До середини 2026 року надійшло понад 2630 заявок. Програма допомагає заповнювати інформаційний простір власним контентом, підтримувати митців в умовах війни та посилювати культурний суверенітет. Інвестиції у власний контент вимірюються мільярдами гривень — це пряма відповідь на спроби культурного стирання.
Міжнародний напрям також активний. Україна бере участь у 61-й Венеційській бієнале з національним павільйоном, де представляють актуальне українське мистецтво. Відбуваються зустрічі з урядами Литви, Латвії, Естонії та іншими партнерами. Реалізуються програми EU4Culture та проєкти з відновлення культурних екосистем. Ці кроки зміцнюють позиції України як частини європейського культурного простору й залучають ресурси для відновлення.
Бережна наголошує на важливості роботи з креативними індустріями як ресурсом стійкості. Гранти, освітні програми та підтримка жінок у творчих професіях — усе це входить до порядку денного. Її команда провела ротацію кадрів, запустила аналітику руйнувань і посилила правову роботу щодо захисту цінностей.
Культура як стратегічний ресурс: чому підхід Бережної важливий для майбутнього
Війна показала: культура здатна об’єднувати, надихати та чинити спротив краще за будь-яку пропаганду. Українські пісні, книжки, фільми та виставки за останні роки стали потужним інструментом світової підтримки. Міністр культури, який розуміє і юридичні механізми захисту, й економічні важелі розвитку, й міжнародну дипломатію, здатен перетворити цю стихійну силу на системну політику.
Підхід Тетяни Бережної вирізняється прагматизмом і людяністю водночас. Вона не ідеалізує сферу, а вимагає від неї ефективності — KPI, прозорих грантів, вимірюваних результатів. Водночас вона пам’ятає, що за цифрами стоять живі люди: митці, які продовжують творити під обстрілами, реставратори, які відновлюють те, що можна врятувати, та молоді таланти, яким потрібна платформа для голосу.
Робота над залученням меценатів, створенням спеціалізованих фондів і інтеграцією культури в ширшу гуманітарну політику триває. Кожен новий проєкт, кожна збережена пам’ятка й кожен підтриманий митець додають міцності тій невидимій тканині, яка тримає націю разом. Культура України сьогодні — це не лише спадщина, а й активний фронт, де вирішується, яким буде завтрашній день країни.
