У 2026 році один дрон Шахед-136 або його російська версія під назвою Герань-2 обходиться виробнику в діапазоні від 20 до 70 тисяч доларів США. Базові поршневі моделі найчастіше оцінюють у 40–50 тисяч, а реактивні модифікації типу Шахед-238 піднімають планку до 70–100 тисяч завдяки складнішому двигуну та посиленій електроніці. Ці цифри — не абстрактні орієнтири, а результат реального зниження витрат завдяки масовому виробництву, заміні компонентів і масштабу, якого вдалося досягти за останні три роки.
Спершу Росія отримувала іранські апарати за ціною близько 193 тисяч доларів за одиницю при великих партіях і до 290–370 тисяч при менших обсягах. Сьогодні, після запуску власного конвеєра в особливій економічній зоні Алабуга в Татарстані та заміни понад сотні деталей російськими й китайськими аналогами, вартість впала втричі-чотири рази. Така трансформація перетворила відносно дорогий імпортний продукт на інструмент, який можна випускати тисячами щомісяця без критичного навантаження на бюджет.
Найважливіше тут не сама цифра, а те, як вона змінює правила гри. Один такий апарат здатен змусити оборонну сторону витрачати в десятки разів більше ресурсів на перехоплення — від дорогих ракет до організації чергувань зенітної артилерії та мобільних груп. В умовах, коли виробництво вимірюється тисячами одиниць на місяць, а плани на 2026 рік перевищують 50 тисяч дронів, економіка конфлікту набуває зовсім іншого характеру.
Що являє собою дрон Шахед-136 і чому його ціна викликає стільки обговорень
Шахед-136 — це баражуючий боєприпас, або, простіше кажучи, літаюча бомба з крилами. Довжина близько трьох метрів, розмах крил трохи більше двох метрів, злітна вага приблизно 200 кілограмів. Трикутна форма планера робить його схожим на незвичайний дельтаплан без звичного хвостового оперення. Поршневий двигун потужністю близько 50 кінських сил розганяє апарат до крейсерської швидкості 150–170 км/год. Висота польоту варіюється від кількох десятків метрів над землею до чотирьох кілометрів.
Дальність сягає двох тисяч кілометрів у теорії, хоча практична залежить від корисного навантаження та маршруту. Бойова частина несе 40–50 кілограмів вибухівки, іноді до 90 кілограмів у модифікованих версіях. Наведення комбіноване: супутникова система GPS/ГЛОНАСС плюс інерційна навігація, яка дозволяє продовжувати рух навіть при активному радіоелектронному придушенні. Саме ця простота й стійкість до перешкод у поєднанні з низькою собівартістю зробили апарат помітною фігурою в сучасних конфліктах.
Росія почала отримувати перші партії з Ірану восени 2022 року. Уже через кілька місяців стартувала локалізація виробництва на заводі в Алабуга. До середини 2023 року понад 70 відсотків компонентів замінили вітчизняними та китайськими. Сьогодні конвеєр працює в промислових масштабах, а окремі партії збирають із залученням працівників із різних країн. Усе це безпосередньо впливає на кінцеву ціну та на те, наскільки стабільно можна підтримувати високий темп ударів.
Як змінювалася ціна Шахеда з 2022 по 2026 рік
Ціна ніколи не була фіксованою. Вона залежала від обсягу замовлення, включених технологій, логістики та ступеня локалізації. У 2022 році іранська сторона пропонувала апарати за стартовою ціною близько 375 тисяч доларів. При замовленні двох тисяч одиниць цифра знижувалася до 290 тисяч, а при шести тисячах — до 193 тисяч доларів за штуку. Ці суми включали не лише самі дрони, а й елементи передачі технологій, документацію та підтримку.
Із запуском російського виробництва ситуація змінилася кардинально. До 2025 року оцінки стабілізувалися в районі 50–70 тисяч доларів. У 2026 році, за даними кількох незалежних аналізів, базова версія Герані-2 оцінюється вже в 40–70 тисяч доларів. Реактивні варіанти коштують дорожче — від 70 до 100 тисяч.
| Рік | Модель | Ціна за одиницю (USD) | Виробник | Ключові фактори зміни |
| 2022 | Shahed-136 | 193 000 – 370 000 | Іран (експорт) | Великі партії, передача технологій, логістика |
| 2025 | Герань-2 (локалізована) | 50 000 – 70 000 | Росія (Алабуга) | Масштаб виробництва, спрощення конструкції |
| 2026 | Герань-2 (базова) | 40 000 – 70 000 | Росія + китайські компоненти | Повна локалізація, оптимізація двигуна та електроніки |
| 2026 | Shahed-238 (реактивна) | 70 000 – 100 000+ | Росія / Іран | Турбореактивний двигун, посилена авіоніка |
Цифри відображають консенсус оцінок української розвідки, західних аналітичних центрів та відкритих даних. Кожна нова тисяча випущених апаратів додатково знижує собівартість завдяки ефекту масштабу та накопиченому досвіду складання.
З чого складається вартість одного Шахеда
Щоб зрозуміти, чому ціна впала так помітно, варто розглянути структуру витрат. Найдорожча частина — двигун. Китайська репліка німецького авіаційного мотора Limbach L550 або іранського Mado MD-550 тягне на 20–30 тисяч доларів. Це майже половина загальної суми для базової моделі. Корпус із композитних матеріалів, вуглепластику, пінопласту та фанери додає ще 5–10 тисяч.
Електроніка — ще 8–15 тисяч. Сюди входять китайські GPS-модулі, інерційна система, антени із захистом від придушення та процесори. Бойова частина з 40–50 кілограмами вибухівки обходиться в 3–5 тисяч доларів. У сумі виходить та сама вилка 40–70 тисяч для локалізованої версії.
| Компонент | Приблизна вартість (USD) | Що впливає на ціну |
| Двигун | 20 000 – 30 000 | Китайська репліка, спрощення конструкції, відсутність деяких вузлів у масових партіях |
| Корпус і планер | 5 000 – 10 000 | Композити, легкі матеріали, спрощена збірка |
| Електроніка та навігація | 8 000 – 15 000 | Китайські модулі, інерційна система, CRPA-антени |
| Бойова частина | 3 000 – 5 000 | 40–50 кг вибухівки (до 90 кг у модифікаціях) |
Зниження витрат відбувається не лише завдяки заміні деталей. Конструкцію спрощують: прибирають надлишкові елементи, оптимізують технологічні процеси, використовують дешевші аналоги там, де це не критично для боєздатності. Ефект масштабу працює потужнo — що більше дронів сходить із конвеєра, то нижчі питомі витрати на кожен.
Чому Шахед залишається одним із найдешевших інструментів далекого удару
Порівняйте з іншими системами. Крилата ракета Tomahawk коштує понад мільйон доларів. Британська Storm Shadow чи французька SCALP — теж у районі мільйона й вище. Навіть українські далекобійні дрони власного виробництва часто оцінюють у 1,5–2 рази дорожче Шахеда при зіставній або меншій дальності. Причина проста: західні та українські розробки орієнтовані на вищу точність, кращий захист від перешкод і використання дорогих компонентів. Шахед же побудований за принципом «достатньо добре і дуже багато».
Американський аналог LUCAS, створений на основі зворотної інженерії Шахеда, оцінюють у 35 тисяч доларів за одиницю. Це підтверджує, що при правильній організації виробництва та використанні доступних технологій можна досягти саме такої собівартості. Іран і Росія пішли шляхом максимального спрощення та масовості, що й дало результат.
Масове виробництво та локалізація: як Алабуга змінила економіку
Завод в особливій економічній зоні Алабуга став ключовим елементом зниження ціни. Тут не просто збирають готові комплекти — тут поступово заміщують майже всі критичні вузли. Двигуни, корпуси, плати керування — усе адаптують під доступні поставки. Паралельний імпорт із Китаю закриває решту прогалин в електроніці та матеріалах.
Виробничі потужності розширюються: територія зростає на сотні гектарів, конвеєри працюють цілодобово. Плани на 2026 рік передбачають випуск понад 50 тисяч апаратів — цифра, яка раніше здавалася фантастичною для одного типу дронів. Кожна нова партія стає дешевшою за попередню не лише через обсяг, а й завдяки накопиченому досвіду інженерів і робітників. Крива навчання у виробництві працює тут так само, як на будь-якому великому заводі.
Варіанти та модифікації: як вони впливають на кінцеву ціну
Базовий поршневий Шахед-136 залишається наймасовішим і найдешевшим. Реактивна версія Шахед-238 з турбореактивним двигуном коштує помітно дорожче — 70–100 тисяч доларів і вище. Збільшення швидкості та висоти польоту вимагає міцнішого планера, складнішої системи керування та іншого двигуна.
З’явилися версії з посиленою бойовою частиною до 90 кілограмів, покращеними антенами для роботи в умовах придушення та навіть носіями малих FPV-дронів. Кожна така доробка додає вартість, але зберігає головну перевагу — усе одно залишається в рази дешевшою за традиційні ракети. Вибір конкретної модифікації залежить від завдання: для масованих ударів по площах частіше використовують базові моделі, для складніших цілей — дороблені.
Економіка перехоплення: чому дешевий дрон змушує витрачати мільйони
Тут проявляється головна асиметрія. Один Шахед вартістю 40–70 тисяч доларів може змусити противника витратити ракету вартістю 2–4 мільйони доларів або залучити цілу батарею зенітної артилерії з витратою боєприпасів і часом чергування розрахунків. Навіть якщо частину дронів збивають на підльоті, загальна ефективність атаки залишається високою завдяки кількості.
Українські сили адаптуються: використовують мобільні вогневі групи, зенітні кулемети, спеціально підготовлені розрахунки та експериментальні перехоплювачі на базі FPV-дронів. Ці методи дешевші за ракети, але все одно вимагають організації, підготовки та постійної присутності. Шахед не дає розслабитися — його низька ціна дозволяє запускати хвилі регулярно, підтримуючи постійне напруження в системі оборони.
Спостерігаючи за розвитком ситуації, стає зрозуміло, що дешевизна цього апарата змінила не лише тактику ударів, а й сам підхід до організації протиповітряної оборони. Країни, які стикаються з масовим застосуванням подібних систем, змушені переглядати пріоритети: вкладати більше в дешеві засоби перехоплення, покращувати радіоелектронну боротьбу та розвивати власні аналоги масових дронів.
Шахед залишається яскравим прикладом того, як проста конструкція, доступні компоненти та масштаб виробництва можуть перевернути звичні уявлення про вартість і ефективність у сучасному конфлікті. Цифри продовжують змінюватися, технології вдосконалюються, але базовий принцип — високий ефект при низьких питомих витратах — залишається незмінним.
