У 2023 році Україна офіційно перенесла державне вшанування перемоги над нацизмом на 8 травня та закріпила за 9 травня статус Дня Європи. Цей крок став логічним завершенням багаторічного процесу переосмислення історії, який прискорила повномасштабна війна. Замість радянського тріумфального свята країна обрала європейську модель пам’яті — зосереджену на жертвах, примиренні та запобіганні нових катастроф. 9 травня більше не є вихідним днем і не державним святом Перемоги.
Рішення пояснюється кількома взаємопов’язаними причинами. Радянський День Перемоги 9 травня десятиліттями слугував інструментом ідеологічного контролю, а згодом — російської пропаганди, що виправдовувала агресію проти України. В умовах, коли Кремль використовує цей символ для «денацифікації» незалежної держави, збереження старої дати стало неможливим. Водночас Україна прагнула синхронізуватися з Європою, де завершення Другої світової війни відзначають 8 травня, наголошуючи не на перемозі однієї держави, а на спільній трагедії та цінності миру.
Громадська думка також змінилася. За даними Київського міжнародного інституту соціології, у 2025 році лише 11 % українців вважали 9 травня важливим святом — рекордно низький показник за 15 років. Люди дедалі частіше сприймають цю дату крізь призму сучасної війни та російського культу «переможного божевілля», а не через особисті сімейні історії про війну 1941–1945 років.
Корені традиції: чому саме 9 травня стало символом в СРСР
Різниця в датах виникла не випадково. Акт про капітуляцію нацистської Німеччини підписали 7 травня 1945 року в Реймсі, але Сталін наполіг на повторній церемонії в Берліні. Документ набув чинності 8 травня о 23:01 за центральноєвропейським часом — уже 9 травня в Москві. Радянська пропаганда перетворила цей технічний зсув на політичний капітал: окреме від усього світу свято, що підкреслювало «вирішальну роль» СРСР.
У повоєнні роки 9 травня не одразу стало головним вихідним. З 1947 по 1965 рік день був робочим, ветеранам урізали пільги. Лише за часів Брежнєва свято перетворили на грандіозний культ із парадами, салютами та міфом про «Велику Перемогу». Згодом додався «Безсмертний полк» — акція, яка в російському варіанті стала інструментом мобілізації та тиску на сусідів. Україна успадкувала цю традицію 1991 року майже без змін, і довгі роки 9 травня залишалося вихідним днем з офіційними заходами.
2014–2015 роки: перші тріщини в старому наративі
Революція Гідності та початок російської агресії 2014 року змусили суспільство інакше поглянути на символи. 2015 року президент Петро Порошенко підписав указ про День пам’яті та примирення 8 травня, а Верховна Рада ухвалила пакет законів про декомунізацію. Термін «Велика Вітчизняна війна» офіційно замінили на «Друга світова війна», радянську символіку заборонили, а старий закон «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні» скасували.
Український інститут національної пам’яті почав просувати європейський підхід: акцент на жертвах усіх сторін, особистих історіях, а не на військовому тріумфі. 8 травня стали відзначати скромніше — покладанням квітів, хвилинами мовчання, зустрічами ветеранів без парадної пишноти. Однак 9 травня формально зберігало статус свята. Двоїстість тривала вісім років: країна вже йшла європейським шляхом, але календар ще тягнув назад.
2022–2023: війна зробила вибір неминучим
Повномасштабне вторгнення Росії в лютому 2022 року перетворило 9 травня на болісний тригер. Російська пропаганда використовувала дату для виправдання «спеціальної військової операції», називаючи українців «нацистами» та проводячи паралелі між 1945 і 2022 роками. Паради на Червоній площі, «Безсмертний полк» з портретами учасників нинішньої війни, погрози «денацифікувати» Київ — усе це робило радянське свято токсичним для українського суспільства.
8 травня 2023 року президент Володимир Зеленський підписав указ, згідно з яким 9 травня в Україні офіційно відзначають День Європи — на честь Шумановської декларації 1950 року, що започаткувала європейську інтеграцію. Тоді ж він вніс до парламенту законопроєкт № 9278 про перенесення свята на 8 травня. 29 травня Верховна Рада ухвалила закон, а 12 червня президент його підписав. Відтоді 9 травня виключено зі списку святкових днів у Кодексі законів про працю.
Що саме змінилося: порівняння до та після 2023 року
| Аспект | До 2023 року | Після 2023 року |
|---|---|---|
| Офіційна дата свята | 9 травня — День перемоги над нацизмом | 8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років |
| Статус 9 травня | Державне свято та вихідний | День Європи, звичайний робочий день |
| Символіка | Радянські прапори, георгіївські стрічки, паради з технікою | Заборона радянської символіки, акцент на особистих історіях та примиренні |
| Фокус заходів | Тріумф і військова міць | Пам’ять про жертви, запобігання новим війнам, європейська інтеграція |
| Громадське сприйняття | Змішане: від сімейних зустрічей до політичних маніфестацій | Переважає тиха пам’ять або повне ігнорування старої дати |
Чому саме 8 травня: європейський вибір і новий сенс
Більшість країн Антигітлерівської коаліції відзначають завершення війни в Європі 8 травня. Для України це не просто копіювання календаря, а повернення до загальноєвропейської традиції, від якої Сталін свідомо відокремився. Нове свято підкреслює: перемога — це не лише військовий успіх, а й кінець тоталітарного кошмару, можливість побудувати мир без нових агресій.
На відміну від радянської моделі, де акцент робили на «визвольній місії» Червоної армії, український підхід згадує всіх жертв — військових і цивільних, євреїв і українців, солдатів різних армій. Український інститут національної пам’яті наголошує: пам’ять не повинна ставати виправданням нових війн. Саме тому 8 травня в Україні — день не парадів, а свічок біля меморіалів, сімейних зустрічей, розмов про ціну будь-якої перемоги.
9 травня сьогодні: День Європи замість старого свята
Президентський указ перетворив 9 травня на символ європейського вибору України. У цей день на офіційних будівлях підіймають прапори ЄС, проходять культурні заходи, що підкреслюють приналежність до європейської родини. Для багатьох це ще один крок до інтеграції — не лише політичної, а й ціннісної.
Люди, які раніше збиралися на парадах, тепер або відзначають 8 травня по-новому, або взагалі не надають травню особливого значення. Під час війни, коли кожен день приносить нові втрати, старий тріумфалізм виглядає особливо чужим. Сім’ї згадують дідусів і прадідусів, але вже без обов’язкової георгіївської стрічки та гасел. Пам’ять стає особистою та чесною.
Громадський зсув: від «свята зі сльозами на очах» до усвідомленого вибору
Опитування фіксують стійку тенденцію. Якщо раніше 9 травня залишалося емоційною точкою для частини населення, особливо на сході та півдні, то після 2022 року навіть там багато хто відділив особисту сімейну пам’ять від державної пропаганди. Молоде покоління, яке виросло вже в незалежній Україні й пройшло через Євромайдан та війну, сприймає дату інакше — як частину чужого наративу.
Для просунутих читачів важливо розуміти: це не відмова від історії, а відмова від її монополії однією імперією. Україна обрала модель, у якій пам’ять про війну слугує попередженням, а не мобілізаційним інструментом. Це особливо актуально зараз, коли Росія продовжує використовувати 9 травня для внутрішньої консолідації та зовнішньої агресії.
Що здобуває Україна, відмовляючись від старої дати
Скасування 9 травня як свята Перемоги — це не забуття, а очищення. Країна зберігає пам’ять про мільйони українців, які воювали проти нацизму, але звільняється від ідеологічної оболонки, що десятиліттями приховувала злочини сталінізму, окупацію Східної Європи та сучасні імперські амбіції.
Натомість 8 травня і День Європи разом формують нову традицію: повагу до жертв, відданість миру та європейським цінностям. В умовах триваючої війни це не просто календарна реформа. Це частина ширшої боротьби за право самій визначати свою історію, свою пам’ять і своє майбутнє — без чужих парадів і чужих міфів. Розмова про це продовжується щороку в травні, коли українці запалюють свічки та згадують тих, хто справді захищав рідну землю.
