На Запорізькій атомній електростанції розташовані рівно шість реакторів типу ВВЕР-1000. Кожен із них є потужною установкою з тепловою потужністю 3000 МВт та електричною близько 950–1000 МВт. Сумарна встановлена потужність станції сягає 6000 МВт — це робить її найбільшою в Європі за цим показником. Станом на 2026 рік жоден із цих реакторів не виробляє електроенергію для зовнішньої мережі: усі шість енергоблоків перебувають у режимі холодного зупину.
Такий стан сформувався після подій 2022 року і триває вже кілька років. Холодний зупин — це повністю заглушений реактор з низькою температурою та тиском теплоносія, коли активна зона надійно охолоджується залишковими системами. Шість однакових за конструкцією установок продовжують потребувати постійної уваги інженерів, дизель-генераторів і моніторингу з боку МАГАТЕ. Цифра «шість» тут — не просто число, а основа всієї енергетичної та ядерної інфраструктури регіону.
Історія станції розпочалася наприкінці 1970-х років. Рішення про будівництво ухвалили 1977 року, а перший бетон у фундамент першого енергоблоку залили 1980 року. Майданчик поблизу Енергодара на березі Каховського водосховища обрали через достаток води для охолодження та близькість до промислових споживачів півдня України. Перші чотири блоки ввели в експлуатацію у 1984–1988 роках. П’ятий запрацював у 1989 році, а шостий — лише у 1995–1996 роках: його будівництво призупинили після чорнобильських подій і відновили вже в незалежній Україні.
Кожен енергоблок оснащений реактором ВВЕР-1000 проєкту В-320. Це водо-водяний енергетичний реактор на теплових нейтронах. У першому контурі під тиском близько 16 МПа циркулює вода, яка нагрівається в активній зоні до 320 °C, але не закипає завдяки високому тиску. Гарячий теплоносій віддає тепло в другому контурі в парогенераторах, де утворюється пара для турбіни. Турбіна К-1000-60/1500-2 обертає генератор ТВВ-1000-4. Чотири головні циркуляційні насоси забезпечують потік теплоносія. Активна зона містить 163 тепловидільні збірки з діоксиду урану.
Wikipedia
Технічні параметри всіх шести установок практично ідентичні. Нижче наведено зведену таблицю з ключовими датами та статусами.
| Енергоблок | Тип реактора | Електрична потужність (нетто/брутто), МВт | Введення в експлуатацію | Продовжений термін експлуатації | Статус на 2026 рік |
| №1 | ВВЕР-1000/320 | 950 / 1000 | грудень 1985 | до грудня 2025 | холодний зупин |
| №2 | ВВЕР-1000/320 | 950 / 1000 | лютий 1986 | до лютого 2026 | холодний зупин (ліцензія Ростехнагляду) |
| №3 | ВВЕР-1000/320 | 950 / 1000 | березень 1987 | до березня 2027 | холодний зупин |
| №4 | ВВЕР-1000/320 | 950 / 1000 | квітень 1988 | до квітня 2028 | холодний зупин |
| №5 | ВВЕР-1000/320 | 950 / 1000 | жовтень 1989 | продовження в процесі | холодний зупин |
| №6 | ВВЕР-1000/320 | 950 / 1000 | вересень 1996 | до жовтня 2026 (продовження) | холодний зупин |
Проєктний термін служби кожного реактора становив 30 років. Українська сторона до 2022 року проводила модернізацію: встановлювала датчики натягу арматури, нові системи контролю та діагностики. Це дало змогу продовжити роботу перших чотирьох блоків. Шостий блок спочатку будували найдовше, і він увійшов в експлуатацію вже після розпаду СРСР.
ВВЕР-1000 належить до реакторів з високим рівнем внутрішньої безпеки. Активна зона оточена товстостінним стальним корпусом. Над нею — герметична захисна оболонка з попередньо напруженого залізобетону, розрахована на зовнішні впливи, включно з падінням легкого літака. Система аварійного охолодження активної зони складається з трьох повністю незалежних каналів (трейнів). Кожен канал здатен самостійно забезпечити відведення тепла навіть за повного знеструмлення станції. Додатково передбачено пасивні системи та водневі рекомбінатори.
Управління реактивністю здійснюється борною кислотою в теплоносії та стрижнями системи керування і захисту. У нормальній експлуатації реактор може працювати в маневровому режимі, хоча на Запорізькій АЕС частіше використовували базове навантаження. Перехід на паливо Westinghouse розпочався ще до 2022 року: змішані завантаження поступово замінювали російські ТВЕЛи. Після початку конфлікту постачання повністю припинилися.
З вересня 2022 року станція не видає електроенергію в мережу. Усі шість реакторів переведено в холодний зупин — уперше за тривалий час одночасно. Такий стан знижує ризики, пов’язані з залишковим теплом, але створює інші навантаження на обладнання: системи розхолодження працюють постійно, а турбіни й генератори перебувають у резерві або на ремонті. У 2025–2026 роках російський регулятор Ростехнагляд почав видавати ліцензії на експлуатацію окремих блоків (перший — наприкінці 2025 року, другий — у лютому 2026 року). Повне ліцензування всіх шести планують завершити до кінця 2027 року.
Відпрацьоване ядерне паливо зберігається на майданчику. Сухе сховище відпрацьованого ядерного палива (СХВЯП) працює з 2004 року. У бетонних контейнерах розміщено понад 170 модулів. Крім того, є басейни витримки всередині кожного енергоблоку. Після руйнування Каховської ГЕС у 2023 році рівень води у водосховищі значно впав. Однак для охолодження зупинених реакторів і басейнів з паливом станція використовує власний ставок-охолоджувач, який заздалегідь наповнили, а також резервні насосні системи. МАГАТЕ неодноразово підтверджувало відсутність негайної загрози ядерній безпеці саме завдяки режиму холодного зупину.
Під час конфлікту станція неодноразово втрачала зовнішнє електропостачання. У таких випадках автоматично запускаються дизель-генератори — їх на майданчику достатньо для забезпечення всіх систем безпеки шести блоків. Міжнародні експерти зазначають, що тривале перебування в холодному зупині вимагає підвищеної уваги до стану трубопроводів, ущільнень та електрообладнання. Російська сторона проводить ремонтні кампанії, включно з роботами на дизель-генераторах безпеки 2026 року.
Перспективи відновлення роботи залежать від кількох чинників. Для повноцінного запуску хоча б одного блоку знадобиться стабільне зовнішнє живлення, достатня кількість охолоджувальної води та кваліфікований персонал. Українська сторона вважає станцію своєю та незаконно захопленою. Російська — інтегрує її в свою атомну галузь. МАГАТЕ продовжує цілодобову присутність на майданчику та регулярні інспекції.
Шість реакторів Запорізької АЕС — це не абстрактна цифра. Це шість найскладніших інженерних споруд, кожне з яких потребує точного дотримання регламентів навіть у зупиненому стані. Їхня подальша доля залишається однією з найчутливіших тем європейської ядерної безпеки. Інженери з обох сторін конфлікту продовжують підтримувати системи в робочому стані, усвідомлюючи ціну будь-якої помилки.
