Станом на 1 січня 2026 року обсяг готівкових коштів в обігу поза банками в Україні становив 926,3 млрд грн, а загальна грошова маса досягла близько 4,02 трлн грн. Частка готівкових гривневих коштів становить приблизно 23%, що значно вище показників розвинених країн.
Голова Державної служби фінансового моніторингу Філіпп Пронін повідомив, що в розвинених державах частка готівки зазвичай коливається в межах 5-15%. В Україні значний обсяг коштів залишається поза банківською системою, зокрема через низький рівень довіри до державних і фінансових інститутів.
Велика кількість готівки зменшує обсяг ресурсів, доступних для кредитування та інвестицій, що стримує економічне зростання. Високий рівень готівкових заощаджень — наслідок історичного досвіду українців, які пережили знецінення заощаджень після розпаду СРСР, банківські кризи, девальвації, валютні обмеження та війну.
Не вся готівка походить із тіньової економіки. Джерелами таких коштів можуть бути офіційні зарплати, доходи від підприємницької діяльності, продаж майна, спадщина, зняті депозити та грошові перекази з-за кордону. Важливу роль відіграють трудові мігранти, чиї перекази довгі роки залишаються одним із найбільших джерел надходження коштів в економіку країни. Значна частина валютної готівки в українських домогосподарствах має легальне походження і підтверджується офіційними доходами.
Державна політика має бути спрямована не на боротьбу з готівкою, а на створення умов, за яких громадяни самі захочуть перевести заощадження у фінансову систему. Для цього необхідні передбачувані правила, захист права власності, боротьба з корупцією, розвиток інвестиційних інструментів і стабільна економічна політика.
«Існує й інший бік медалі. Багато людей недооцінюють інфляційні ризики навіть валютних заощаджень. Гроші, які роками лежать без руху, поступово втрачають свою купівельну спроможність. Питання не лише в збереженні капіталу, а й у його ефективному використанні», — наголосив Пронін.
