Гром 1 — це російський керований авіаційний боєприпас модульної конструкції, який поєднує дальність польоту ракети та руйнівну силу авіабомби. На базі перевіреної платформи Х-38 інженери створили виріб, здатний доставляти 315-кілограмову осколково-фугасну бойову частину на відстань до 120 кілометрів при стартовій масі 594 кілограми.
Модульна архітектура дозволяє швидко адаптувати комплекс під конкретні завдання: встановити ракетний двигун для збільшення дальності або додати другу бойову частину замість нього. У результаті виходить гнучкий інструмент, який фронтова авіація може застосовувати з безпечних дистанцій, знижуючи ризики для носіїв Су-34, Су-35 та Су-57.
В умовах спеціальної військової операції Гром 1 вже пройшов реальні бойові випробування, доповнюючи масові плануючі бомби з модулями УМПК і демонструючи еволюцію російської високоточної зброї в бік більшої універсальності та стійкості до засобів протидії.
Від показу макетів до серійного виробництва: шлях Гром 1
Робота над сімейством Гром почалася ще до публічного дебюту. Багатоцільова ракета малої дальності Х-38, прийнята на озброєння на початку 2010-х, стала технологічною основою. Її модульне начиння — двигуни, системи наведення та бойові частини — лягло в основу нового проєкту.
У 2015 році на Міжнародному авіаційно-космічному салоні МАКС корпорація «Тактичне ракетне озброєння» вперше показала макети перспективних виробів. Тоді це були демонстраційні зразки, але вже через два роки, у 2017-му, відбулися льотні випробування двох варіантів сімейства. До 2019 року комплекс був готовий до серійного виробництва, а експортні версії отримали позначення Гром-Е1 та Гром-Е2.
Активне застосування в зоні спеціальної військової операції почалося навесні 2023 року. Перші уламки незвичного циліндричного боєприпасу зі складними крилами виявили в районі Авдіївки. Відтоді Гром 1 періодично з’являється в повідомленнях про удари по українських об’єктах — від Херсона і Мирнограда до Харкова та Дніпра. Кожен такий випадок підтверджує: комплекс вийшов за межі експерименту і став реальним елементом арсеналу Повітряно-космічних сил.
Технічний портрет: що ховається за цифрами Гром 1
Гром 1 — це не просто збільшена версія старої ракети. Його конструкція продумана до дрібниць, щоб поєднувати простоту виробництва з високою ефективністю на полі бою. Основні параметри виглядають так.
| Параметр | Значення для Гром 1 | Пояснення |
|---|---|---|
| Стартова маса | 594 кг | Повна маса при підвісці на носій |
| Довжина | 4,2 м | Компактний розмір для внутрішньої підвіски |
| Діаметр корпусу | 0,31 м | Уніфікований з модулями Х-38 |
| Розмах крила | 1,9 м | Складні стрілоподібні консолі |
| Бойова частина | 315 кг (осколково-фугасна) | Модульна, можливі інші типи |
| Максимальна дальність | до 120 км | Залежить від висоти та швидкості скиду |
| Висота пуску | 500–12 000 м | Широкий діапазон для різних носіїв |
| Швидкість носія під час скиду | 140–445 м/с | До 1600 км/год |
| Середня швидкість польоту | близько 300 м/с | Дозвуковий режим |
| Система наведення | Інерційна + супутникова (ГЛОНАСС/GPS) | Можливість термінального самонаведення |
Ці цифри дозволяють носію залишатися за межами досяжності більшості військових зенітних комплексів. Пілот Су-34 може скинути Гром 1 з висоти 8–10 кілометрів і відразу розвернутися, не входячи в зону ураження переносних зенітно-ракетних комплексів і навіть деяких систем середньої дальності.
Найважливіша перевага — власний ракетний двигун. Він вмикається після скиду та «підштовхує» боєприпас, перетворюючи звичайну плануючу бомбу на повноцінну крилату ракету зі збільшеною дальністю та можливістю маневру.
Модульна конструкція: як Гром 1 збирається з «кубиків»
Головна особливість комплексу — модульність. Інженери розділили боєприпас на кілька самостійних блоків, які можна комбінувати залежно від завдання. Основні модулі включають:
- Модуль основної бойової частини (МБЧо) — несе 315 кг осколково-фугасного або термобаричного заряду. Саме він визначає руйнівну потужність.
- Модуль додаткової бойової частини (МБЧд) — додає ще 165 кг вибухівки у варіанті Гром-2, доводячи сумарну масу бойового навантаження до 480 кг.
- Модуль планування та керування (МПУ) — серце системи. Тут розташовані автопілот, інерційно-супутникова навігація та складні крила, які розкриваються відразу після скиду.
- Модуль рушійної установки (МДУ) — встановлюється лише на Гром 1. Містить стартовий прискорювач і маршовий двигун, що забезпечують активну ділянку польоту.
- Модуль рульових приводів (МРП) — відповідає за маневри на траєкторії та точний вихід на ціль.
Збирання відбувається швидко: для Гром 1 беруть МБЧо + МДУ + МПУ + МРП. Для Гром-2 замість двигуна ставлять додатковий бойовий модуль. Така гнучкість знижує витрати на виробництво і дозволяє одним і тими самими заводськими лініями випускати різні варіанти під різні сценарії застосування.
Після скиду з носія крила розкриваються, двигун (якщо він є) запускається, і боєприпас виходить на маршову ділянку. Інерційна система веде його за заздалегідь закладеними координатами, супутникова корекція компенсує дрейф. На кінцевому етапі можливий перехід на активне самонаведення, якщо встановлено відповідну головку. Траєкторія часто закінчується крутим пікіруванням — це ускладнює перехоплення та збільшує ефективність проти захищених цілей.
Гром 1 проти Гром-2 та інших боєприпасів: порівняльний аналіз
Щоб зрозуміти місце Гром 1 в лінійці російської високоточної зброї, варто порівняти його з найближчими «родичами» та масовими аналогами.
| Параметр | Гром 1 (9-А-7759) | Гром-2 (9-А1-7759) | ФАБ-500 з УМПК | Х-38 (базова) |
|---|---|---|---|---|
| Бойова частина | 315 кг | до 480 кг | ~250–500 кг | 250 кг |
| Максимальна дальність | 120 км | 50–65 км | до 70 км | до 40 км |
| Ракетний двигун | Є | Немає | Немає | Є |
| Складні крила | Є | Є | Є (в УМПК) | Є |
| Основне наведення | Інерційне + ГЛОНАСС/GPS | Інерційне + ГЛОНАСС/GPS | Інерційне + ГЛОНАСС/GPS | Комбіноване (лазер/ГЛОНАСС/ІЧ) |
| Гнучкість конфігурації | Висока (модулі) | Висока (модулі) | Середня | Середня |
| Типова роль | Дальні точкові удари | Потужні удари по площах | Масові удари по укріпленнях | Універсальна ракета |
Гром 1 перевершує звичайні ФАБ з УМПК за дальністю та наявністю активної ділянки польоту. Це дозволяє атакувати цілі глибше в тилу противника, не піддаючи літак зайвому ризику. Водночас Гром-2 пропонує більшу бойову частину при меншій дальності — ідеально для знищення сильно захищених об’єктів, коли дистанція не критична.
Порівняно з класичною Х-38 новий комплекс отримав досконалішу модульну компоновку та можливість повітряного підриву на висоті 6–12 метрів (завдяки датчику «Гром-Д» у деяких конфігураціях). Це суттєво підвищує ефективність проти живої сили та легкої техніки на відкритій місцевості.
Бойове застосування: реальні кейси та тактичні висновки
Перші підтверджені епізоди використання Гром 1 відносяться до лютого 2024 року — удари по Херсону та Мирнограду. Українські джерела відзначали високу точність і значні руйнування навіть при влучанні в житлові квартали. У серпні та жовтні 2024-го аналогічні боєприпаси застосовували проти об’єктів у Харкові. Влітку 2025 року Гром 1 вперше зафіксували в районі Дніпра.
В кожному випадку носієм виступав Су-34, який працював з великих висот і дистанцій. Це типова тактика: літак заходить на бойовий курс за межами досяжності більшості українських засобів ППО, скидає боєприпас і відразу відходить. Двигун Гром 1 забезпечує активний розгін і корекцію траєкторії, ускладнюючи перехоплення порівняно з чисто плануючими бомбами.
Для досвідчених читачів важливо розуміти: Гром 1 не є масовою зброєю на кшталт ФАБ з УМПК. Його виробництво обмежене, тому він використовується точково — там, де потрібна максимальна дальність або особлива траєкторія. Це зброя «точкового впливу» в арсеналі, який доповнює, а не замінює дешевші та масовіші рішення.
Переваги, обмеження та що далі
Головні сильні сторони Гром 1 очевидні. Дальність до 120 кілометрів, модульність, відносно висока стійкість до радіоелектронного придушення (завдяки інерційному каналу) та можливість роботи з широкого спектру носіїв. Пілоти відзначають зручність підготовки — координати цілі завантажуються заздалегідь, а сам боєприпас поводиться передбачувано.
Обмеження також є. Вартість одного виробу вища, ніж у звичайної бомби з УМПК. Виробничі потужності завантажені, тому масового застосування поки не спостерігається. Крім того, будь-яка авіаційна ракета чи бомба залишається вразливою, якщо літак-носій буде виявлений і атакований до моменту скиду.
За оцінками відкритих джерел, з 2023 по 2025 рік Росія виробила близько 300 одиниць Гром-1. Це не величезна цифра, але достатня для регулярного, хоча й не щоденного застосування.
Перспективи розвитку пов’язані з подальшою інтеграцією нових головок самонаведення (лазерних, тепловізійних, активних радіолокаційних) та можливим збільшенням дальності в наступних модифікаціях. Модульна платформа дозволяє відносно швидко створювати спеціалізовані версії — наприклад, із посиленим захистом від РЕБ або з касетною бойовою частиною.
Гром 1 уже змінив тактику застосування фронтової авіації: тепер Су-34 може працювати по цілях, які раніше вимагали дорожчих і дефіцитних крилатих ракет. Це не революція, а логічний крок еволюції — коли перевірені рішення отримують нові можливості завдяки розумній компоновці та сучасним технологіям наведення. У найближчі роки саме такі гібридні системи, найімовірніше, визначатимуть вигляд високоточних ударів з повітря.
