У березні 2026 року матеріали української військової розвідки пролили світло на «Виріб 30» — свіжу російську крилату ракету, яка вже кілька місяців змінює картину ударів з повітря. Ця розробка корпорації «Тактичне ракетне озброєння» поєднує потужну бойову частину, значну дальність і спрощену конструкцію, що дозволяє виробляти її швидше й дешевше, ніж знамениті Х-101.
Ракета призначена для стратегічних бомбардувальників, але водночас легко вписується в тактику масових нальотів, де кожен виліт має приносити максимальний результат при мінімальних витратах. Її поява стала відповіддю на потребу у високоточній зброї, яку можна запускати серіями, не жертвуючи руйнівною силою.
Швидкість крейсерського польоту, складані крила та вдосконалена навігація роблять «Виріб 30» справжнім викликом для будь-якої системи ППО, змушуючи переглядати звичні сценарії перехоплення.
Історія появи «Виріб 30»
Ракета дебютувала в реальних боях ще наприкінці 2025 року, коли перші уламки почали потрапляти в об’єктиви камер і соціальні мережі. Офіційно про неї заговорили лише після того, як Головне управління розвідки Міністерства оборони України 2 березня 2026 року опублікувало детальний розбір із 3D-моделлю та переліком усіх виробників компонентів. Розробка велася в ОКБ «Зірка», що входить до структури КТРВ, і спочатку замислювалася як бюджетний, але ефективний інструмент для дальньої авіації.
Ідея народилася з необхідності заповнити нішу між дорогими стратегічними ракетами та простішими тактичними засобами. Замість того, щоб витрачати роки на створення абсолютно нової платформи з нуля, інженери взяли за основу перевірені рішення з протикорабельних комплексів, збільшили розміри та посилили ударну потужність. Це дозволило скоротити терміни й вартість, зберігши ключові переваги крилатих ракет — політ на малих висотах і високу точність.
На початок 2026 року «Виріб 30» уже активно застосовувався з Ту-95МСМ і Ту-160М. Перші підтверджені випадки використання проти об’єктів в Україні показали, що нова ракета здатна долати великі відстані та доставляти важкий заряд точно в ціль, навіть коли системи радіоелектронної боротьби працюють на повну потужність.
Технічні характеристики та пристрій ракети
«Виріб 30» виглядає компактно, але приховує в собі вражаючу силу. Діаметр корпусу становить 580 мм, розмах розкритих крил — близько трьох метрів. Довжина фюзеляжу укладається приблизно в 5,5–6,5 метра, а стартова маса коливається в межах 1400–1600 кілограмів. Головний козир — бойова частина вагою до 800 кілограмів, що майже вдвічі більше, ніж у базової версії Х-101.
Двигун «Виріб 64Р» від ПАТ «ОДК-Сатурн» забезпечує крейсерську швидкість порядку 720 км/год. Ракета здатна летіти на висотах від 200 до 2000 метрів, обминаючи рельєф місцевості та уникаючи радарів. Дальність польоту заявлена не менше 1500 кілометрів, а реальні показники, за оцінками експертів, можуть виявитися ще вищими завдяки оптимізованому витраті пального.
Навігація побудована на двох ключових блоках: стійкому до перешкод приймачі «Комета-М12» із цифровою антенною решіткою та обчислювальному модулі на базі NAVIS NR9. Це дозволяє ракеті зберігати точність навіть в умовах активного глушіння сигналу. Окремо стоїть блок керування бойовою частиною БУБС-30 на повністю російській елементній базі з мікроконтролером «Міландр».
Для наочного порівняння ось як «Виріб 30» виглядає на тлі своїх попередників:
| Параметр | Виріб 30 | Х-101 | Х-59МК2 |
|---|---|---|---|
| Бойова частина, кг | до 800 | 400 | 320 |
| Дальність, км | не менше 1500 | до 5500 | до 300 |
| Швидкість крейсерська, км/год | 720 | 700–720 | 750–1000 |
| Розмах крил, м | 3 | 3 | 2,9 |
| Вартість виробництва (оцінково) | нижча | вища | середня |
Дані щодо характеристик зібрано з відкритих матеріалів ГУР МО України та аналізу спеціалізованих військових видань.
Кожен параметр тут працює на головну мету — масовість застосування. Ракета не намагається бути найдальшою чи найнепомітнішою, зате вона б’є сильно, і її можна запускати у великій кількості.
Конструктивні особливості та технологічні рішення
Конструкція «Виріб 30» значною мірою повторює риси протикорабельної Х-35У, але з помітним збільшенням габаритів. Хрестоподібне хвостове оперення забезпечує стабільність польоту, а складане крило дозволяє компактно розміщувати ракету всередині бомбового відсіку чи на зовнішній підвісці. Це особливо важливо для стратегічних бомбардувальників, де кожен сантиметр простору на рахунку.
Турбореактивний двигун малого розміру дає чудовий баланс між тягою та економічністю. Ракета здатна довго триматися на малій висоті, використовуючи рельєф як природний захист. При цьому навігаційна система з іноземними компонентами (чіпи зі США, Швейцарії, Китаю) поєднується з повністю російським блоком керування бойовою частиною — типове для сучасних російських розробок рішення, що дозволяє обходити санкції та прискорювати виробництво.
Особливий акцент зроблено на простоті. Замість складних стелс-покриттів і дорогих матеріалів тут обрали перевірені технології, які легко масштабувати. У результаті вийшла ракета, яка не боїться інтенсивного використання та легко інтегрується з уже наявними авіаційними платформами.
Порівняння з попередніми моделями російських ракет
Порівняно з Х-101 «Виріб 30» виглядає як молодший, але більш «злий» брат. Він поступається в дальності та рівні прихованості, зате виграє у вазі бойової частини й ціні. Якщо Х-101 — це преміум-інструмент для особливо важливих цілей, то «Виріб 30» — робоча конячка, яку можна відправляти десятками в одному вильоті.
З Х-59МК2 у неї більше спільного в плані тактики застосування з тактичною авіацією, але «Виріб 30» значно перевершує за дальністю та потужністю удару. Можливість запуску з Су-34 робить її універсальною: один літак бере дві-три такі ракети й може працювати по глибоких тилах противника без ризику заходити в зону щільної ППО.
Головна перевага — швидкість виробництва. Поки точні цифри засекречено, експерти зійшлися в думці, що нова ракета обходиться помітно дешевше. Це критично в умовах, коли витрата боєприпасів вимірюється сотнями одиниць на місяць.
Бойове застосування та перші уроки
Перші удари «Виріб 30» по території України показали, що ракета чудово справляється із завданнями ураження стаціонарних об’єктів та інфраструктури. Один із яскравих прикладів — нічний удар по Харкову в березні 2026 року, коли потужний заряд у 800 кілограмів залишив по собі серйозні руйнування. Ракета летіла на малій висоті, обминаючи радари та системи раннього виявлення.
Для пілотів стратегічної авіації це означає можливість запускати зброю на безпечній відстані та одразу повертатися. Для тактичної авіації — шанс наносити глибокі удари без тривалого перебування в небезпечній зоні. Ефект від застосування виявився таким, що західні видання, включно з The War Zone, назвали нову ракету справжньою головною болем для української ППО.
Ракета не тільки б’є сильно, але й змушує противника витрачати ресурси на перехоплення. Кожен успішний пуск — це додаткове навантаження на системи ППО, які й так працюють на межі.
Вплив на сучасні конфлікти та перспективи розвитку
Поява «Виріб 30» змінює саму філософію повітряних ударів. Тепер замість рідкісних, але дуже дорогих «вистрілів» можна говорити про масові, відносно доступні атаки. Це особливо важливо в затяжних конфліктах, де економіка виробництва зброї відіграє не меншу роль, ніж її технічні характеристики.
Для просунутих читачів важливо зазначити, що така ракета ідеально вписується в концепцію «роєвих» ударів, коли одночасно запускається кілька одиниць із різних носіїв. Системи наведення дозволяють координувати атаки, а підвищена потужність бойової частини гарантує, що навіть за часткового перехоплення шкода залишається значною.
У майбутньому варто чекати подальшої модернізації — можливо, з’являться версії з покращеною прихованою чи додатковими засобами подолання ППО. Уже зараз «Виріб 30» доводить, що російський оборонно-промисловий комплекс здатний швидко створювати ефективну зброю під поточні потреби армії. Ракета не просто доповнює наявний арсенал — вона розширює можливості дальньої та фронтової авіації, роблячи кожен виліт вагомішим.
У реальному житті це означає, що противнику доводиться постійно вдосконалювати свою оборону, витрачати величезні ресурси на нові радари, зенітні комплекси та засоби РЕБ. А для тих, хто стежить за розвитком військової техніки, «Виріб 30» — яскравий приклад того, як простота конструкції та правильний вибір пріоритетів дозволяють досягти вражаючих результатів за короткі терміни.
