За офіційними даними союзників, Сполучені Штати передали Україні близько сорока систем M142 HIMARS. З урахуванням підтверджених втрат і пошкоджень, а також можливого поповнення запасних частин та окремих одиниць, на середину 2026 року на озброєнні залишається приблизно 30–36 установок. Ці цифри — не суха статистика, а відображення реальної бойової живучості та адаптивності українських розрахунків, які вже четвертий рік майстерно застосовують найскладнішу техніку в умовах постійних загроз з повітря та землі.
Незважаючи на окремі удари ворожих дронів-камікадзе та артилерійські обстріли, HIMARS продовжують завдавати високоточних ударів по тилових базах, складах боєприпасів, командних пунктах і логістичних вузлах противника. Їхня роль у 2026 році еволюціонувала: від проривних операцій літа 2022-го до щоденної підтримки оборони, інтеграції з українськими дронами-розвідниками та новими вітчизняними ракетними розробками. Точність, мобільність і швидкість реакції роблять кожну уцілілу установку справжнім множником сили на фронті.
Експерти зазначають, що навіть за поточної кількості HIMARS разом із переданими союзниками M270 та зростаючим парком українських дальнобійних систем створюють потужний ешелон високоточного вогню. Ця зброя не просто «лякає» противника — вона реально змушує його тримати склади та штаби в глибокому тилу, витрачати ресурси на маскування та постійно змінювати дислокацію.
Історія поставок: від перших чотирьох до стійкого парку
Усе почалося 1 червня 2022 року, коли США оголосили про пакет допомоги, що включав чотири системи HIMARS та боєприпаси до них. Уже 23 червня перші машини прибули в Україну, а 25 червня розрахунки завдали перших бойових ударів. Українські воїни, які пройшли прискорене навчання в американських інструкторів, буквально за дні освоїли складну техніку та продемонстрували її ефективність.
Далі поставки йшли хвилями. До серпня 2022-го загальна кількість зросла до 16 одиниць. Восени додали ще партії, довівши офіційні поставки США до сорока систем. Союзники — Велика Британія, Німеччина, Франція та Італія — передали кілька десятків гусеничних M270, які використовують ті самі ракети GMLRS і чудово доповнюють колісні HIMARS. У 2025–2026 роках нових великих партій пускових установок не зафіксовано, зате активно надходили запчастини, засоби ремонту та, головне, величезні обсяги боєприпасів.
Цікаво, що українські розрахунки швидко навчилися не лише стріляти, а й берегти техніку. Вони застосовують тактику «вистрілив — і відразу змінив позицію», маскують машини, використовують хибні цілі. Це дозволило зберегти значну частину парку навіть в умовах, коли противник кинув на полювання за HIMARS найкращі дрони та засоби РЕБ.
Технічні особливості: чому одна установка варта цілої батареї
HIMARS — це колісна реактивна система залпового вогню на шасі вантажівки FMTV 6×6. Маса близько 16 тонн, швидкість до 94 км/год, запас ходу майже 500 км. Екіпаж із трьох осіб розгортає систему до бою менш ніж за п’ять хвилин. Шість напрямних вміщують або шість ракет GMLRS, або одну важку ATACMS. Точність — кругова ймовірна помилка менше метра при використанні GPS та інерційної навігації.
Головна перевага — не просто дальність (GMLRS до 92 км у базовій версії, ER-варіант до 150 км, ATACMS — до 300 км), а поєднання мобільності, точності та швидкострільності. За кілька хвилин установка випускає весь боєкомплект і покидає позицію, поки ворожа контрбатарейна артилерія ще тільки обчислює координати. Це кардинально відрізняється від радянських «Градів» і «Смерчів», які вимагають більше часу на підготовку та є більш вразливими після залпу.
Українські інженери та військові вже адаптували системи під реальні умови: посилили захист від дронів, удосконалили маскування, інтегрували дані з власних безпілотників і супутникових знімків. У 2025–2026 роках з’явилися повідомлення про розробку вітчизняної універсальної ракетної системи за концепцією HIMARS — із підвищеною стійкістю до РЕБ і можливістю використовувати українські боєприпаси.
Як HIMARS змінили правила гри на фронті
Влітку 2022 року кілька десятків установок буквально перевернули динаміку війни. Удари по складах боєприпасів під Ізюмом, Куп’янськом, Мелітополем та в інших районах змусили російські війська в паніці відтягувати тили на 100–150 км. Щільність обстрілів українських позицій знизилася, а російські наступи сповільнилися або захлинулися.
Яскраві приклади: знищення великого складу в Макіївці взимку 2022–2023 років, удари по штабах і скупченнях техніки, ураження компонентів ППО С-300/С-400. У 2025 році HIMARS брали участь в ударах по енергетичній інфраструктурі в Білгородській області, включно з ТЕЦ, що призвело до масштабних відключень. Кожна така операція — це не просто «постріл», а ретельно спланована комбінація розвідданих від дронів, супутників та агентури.
Для українських воїнів HIMARS стали справжнім символом технологічної переваги та західної підтримки. Багато розрахунків прикрашають машини трофейними номерами або пам’ятними написами. Для суспільства ця зброя асоціюється з надією та можливістю бити ворога точно й далеко, мінімізуючи власні втрати.
Втрати, ремонт і живучість парку в 2026 році
За відкритими даними, до березня 2026 року підтверджено чотири повністю знищені HIMARS та ще чотири пошкоджені. Більшість втрат сталася від ударів дронів-камікадзе та FPV-дронів поблизу лінії фронту, коли установки доводилося підтягувати ближче для підтримки піхоти. Російська пропаганда традиційно завищує цифри в рази, але реальні втрати залишаються обмеженими завдяки грамотній тактиці та розосередженню.
Ремонт і підтримання техніки — окрема історія. Спочатку цим займалися американські спеціалісти, потім українські бригади пройшли навчання і тепер самостійно проводять більшість робіт. У 2025–2026 роках США активно поставляли запчастини та засоби технічного обслуговування. Це дозволило повернути в стрій кілька пошкоджених машин і підтримувати високий коефіцієнт бойової готовності.
Важливий момент: навіть пошкоджена установка часто не списується. Українські ремонтні підрозділи навчилися відновлювати складну електроніку та гідравліку в польових умовах. Це економить мільйони доларів і зберігає коштовні одиниці техніки.
Боєприпаси та логістика: головний виклик 2026 року
Найдорожча і складна частина — ракети. Стандартна GMLRS коштує близько 170 тисяч доларів за штуку, більш просунуті версії та ATACMS — значно дорожче. Україна витратила тисячі таких ракет за роки війни. США та союзники суттєво наростили виробництво, але попит залишається високим.
У 2025–2026 роках поставки боєприпасів для HIMARS продовжувалися в межах великих пакетів допомоги. Паралельно Україна розвиває власні дальнобійні дрони та ракетні системи, які частково розвантажують HIMARS від рутинних завдань і дозволяють економити дорогі ракети для найважливіших цілей.
Логістика теж еволюціонувала. Розрахунки навчилися швидко перекидати установки між напрямками, використовувати мобільні склади та заздалегідь готувати позиції. Це робить систему ще більш гнучкою та менш передбачуваною для противника.
| Параметр | HIMARS (M142) | M270 (союзники) | Українські аналоги (розробка) |
|---|---|---|---|
| Тип шасі | Колісне 6×6 | Гусеничне | Змішані платформи |
| Кількість напрямних | 6 | 12 | 6–12 (проєкти) |
| Максимальна дальність | до 300 км (ATACMS/PrSM) | до 300 км | 80–200+ км (цілі) |
| Мобільність | Висока (дороги) | Висока (прохідність) | Адаптована під умови |
| Приблизна кількість у ЗСУ | 30–36 | 10–20 | У розробці та випробуваннях |
Дані базуються на відкритих джерелах та оцінках експертів станом на 2026 рік.
Інтеграція з дронами та майбутнє української ракетної могутності
У 2026 році HIMARS вже не працюють самотужки. Вони стали частиною єдиної системи, де дрони-розвідники знаходять цілі, штучний інтелект допомагає обробляти дані, а установки завдають удару. Це дозволяє економити дорогі ракети та підвищувати точність навіть в умовах сильного РЕБ противника.
Україна активно розвиває власні аналоги. Проєкти універсальних ракетних систем, натхненні концепцією HIMARS, обіцяють більшу незалежність від поставок і можливість використовувати вітчизняні боєприпаси. Це стратегічний крок: зберігати найкращі риси американської техніки та адаптувати їх під реалії тривалої війни.
Перспективи виглядають обнадійливо. Навіть за поточної кількості HIMARS залишаються одним із найефективніших інструментів точного ураження. У поєднанні зі зростаючим парком дронів, артилерії та нових ракетних систем вони продовжують відігравати ключову роль в обороні та майбутніх контрнаступальних діях.
Кожен розрахунок, кожна уціліла установка — це не просто техніка. Це результат величезної роботи українських військових, інженерів, волонтерів і партнерів, які разом створюють справжню технологічну оборону. У 2026 році питання «скільки HIMARS в Україні» вже не звучить як проста цифра. Це питання про те, наскільки ефективно ми вміємо захищати свою землю за допомогою найсучасніших інструментів війни.
